СУПЛІДДЯ

СУПЛІДДЯ (infructescentia, лат. транскрипцiя: [supliddya]) — сукупність зрілих плодів, утворених із квіток та стеблових складових деяких щільних суцвіть, чітко відокремлених від вегетативної частини пагона, одна з морфологічних категорій ЛРС (див. Лікарська рослинна сировина). Завдяки яскравому забарвленню та великим розмірам підвищується біологічне значення С., ймовірність успішного запилення та ефективність дисемінації. Крім цього, сухі С., напр. бузку та представників родин айстрових, селерових, створюють більший опір потоку повітря, інтенсивніше перешкоджають руйнуванню плодів. Формування С. відбувається до початку обсіменіння. Якщо ж час цвітіння тривалий і плоди опадають або розкриваються поступово в процесі дозрівання, С. не утворюється. До стеблових складових С. належать вісі суцвіття, квітконіжки, приквітки, приквітнички. Вони можуть видозмінюватися, розростатися, ставати соковитими чи сухими. Зі складових квітки в утворенні С., окрім маточки, можуть брати участь квітколоже та оцвітина. Так, у сиконіїв смокви розростаються та стають м’ясистими осі суцвіття; у хлібного дерева плоди кістянки розміщені на зовнішньому шарі розрослої соковитої осі суцвіття; у голівці ягід ананасу соковита не лише вісь суцвіття, а й приквітки; ягодоподібне С. шовковиці утворюють плодики сім’янки із соковитими оцвітинами, плодоніжки та вісь суцвіття; у вільхи горіхи та зрослі здерев’янілі приквіткові луски утворюють «шишку»; до складу «шишок» хмелю входять приквіткові листки та оцвітина у вигляді недорозвиненої облямівки гладеньких плодів; у буряка зрослі плодики оточені здерев’янілими листочками оцвітини. Зазвичай у побуті та на практиці С. смокви, шовковиці, ананасу, маклюри, хлібного дерева та деяких інших рослин називають плодами; клубочкоподібні С. цукрових буряків — насінням, а вільхи і хмелю — «шишками». Таким чином, С. як плодоносні суцвіття різноманітні за морфологією та ступенем спеціалізації, тому єдиної наукової класифікації поки що не існує. Тривіально їх класифікують на сухі й соковиті, а також на пухкі та щільні залежно від морфологічного типу суцвіття і ступеня змикання чи зростання складових. До примітивних пухких соковитих С. деякі автори відносять грона ягід винограду, китиці ягід смородини та багатогорішки лаконосу, початки ягід монстери і білокрильника, зонтики піренаріїв елеутерококу, складні щитки яблук, горобини, а також ценокарпних кістянок калини й бузини. До пухких сухих С. належать складні зонтики двомерикарпіїв видів родини Apiaceae (кріп, кмин, аніс, фенхель тощо), волоть коробочок бузку (Syringa vulgaris). Спеціалізованими, більш щільними і компактними сухими С. вважають кошики й голівки видів родини Asteraceae, складені з вільних сім’янок, оточених листковою обгорткою (нагідки, соняшник, підбіл, оман, пижмо тощо); головки багатогорішків платану (Platanus orientalis) та коробочок каштану посівного (Castanea saliva); початки зернівок кукурудзи (Zea mays) і сухих ягід лепехи (Acorus calamus); клубочкоподібні С. цукрових буряків (Beta vulgaris saccharifera); оригінальні коричневі «качалочки» рогозу (Tуpha). Прикладом соковитих С., в яких складові лише щільно змикаються, але не зростаються, слугують багатоярусні китиці ягід банану (Musa), початки білокрильнику (Calla) і монстери (Monstera deliciosa variegata). До соковитих С., в яких складові зростаються в єдине ціле, належать С. ананасу (Ananas comosus), видів родини шовковицеві (Moraceae) родів маклюра (Maclura), шовковиця, або тутове дерево (Morus), фікус (Fісus), види роду Artocarpus — хлібне дерево (A. altilis), марант або тарап (А. оdoratissimus), джекфрут, або індійське хлібне дерево (A. heterophyllus) — найбільший їстівний плід дерев (довжина 20–110 см, діаметр до 20 см, маса до 34 кг).

Як ЛРС фармацевтична промисловість і медицина використовують зрілі шишки вільхи — Alnі fruсtus (див. Вільха), зібрані з плодоніжками або без них пізньої осені та взимку, а також хмелю шишки — Lupuli strobulus, або Lupuli flos (див. Хміль звичайний), які заготовляють незадовго до повного дозрівання, та лупулін (Lupulinum) — порошок яскраво-жовтих залозок із внутрішньої поверхні лусочок. С. хмелю — сировина для хлібопекарської, консервної, броварної та парфумерно-косметичної промисловості. У період дозрівання С. накопичують найбільшу кількість альфа- і бета-кислот, які надають продукції приємного специфічного присмаку й аромату, а також підвищують їх біологічну цінність. Медичні препарати шишок хмелю діють заспокійливо на ЦНС, стимулюють апетит і роботу шлунка, проявляють спазмолітичну, гіпотензивну, протиалергічну, сечо- і жовчогінну активність, фунгіцидну, антимікробну, протизапальну, противиразкову, знеболювальну, естрогенну, протиревматичну дію, зміцнюють кісткову тканину, перешкоджають облисінню, розвитку деяких форм раку, стимулюють менструальний цикл тощо.

С. вільхи темно-бурі або темно-коричневі. Згідно з АТС, належать до препаратів, що впливають на травну систему та метаболічні процеси (код А16АХ10**), виявляють в’яжучу, дезінфікуючу, протизапальну, десенсибілізуючу і кровоспинну дії.

Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника і О.В. Топачевського. — К., 1986; ДФУ. Доп. 2. — Х., 2008; ДФУ. Доп. 3. — Х., 2010; Европейская Фармакопея (7.0), «Ремедиум», 2011; Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. A.M. Гродзинський. — К., 1992; Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф., Сеньков А.М., Хилевич В.С. Зберігання і переробка продукції рослинництва. — К., 2002; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.