СИРОП

СИРОП (лат. sirupus — лікувальні солодкі мікстури; концентрований розчин цукру) — густа прозора рідина, що містить одну чи більше діючих речовин, розчинених у концентрованих водних розчинах сахарози та інших цукрів або у вибродивших соках плодів і ягід. Якщо необхідно, до сиропів додають антимікробні консерванти, антиоксиданти, стабілізатори, ароматизатори, смакові добавки та інші допоміжні речовини.

Велике значення для стійкості С. має концентрація цукру. За ДФ VIII видання, цукровий С. містить 64% цукру та 36% води. Приблизно така сама концентрація цукру і в інших С. При меншій концентрації цукру С. псуються через розвиток мікроорганізмів (цвіль, скисання, помутніння та ін.). При більшій концентрації цукор викристалізовується.

Для приготування С. використовують цукор вищого очищення — рафінад, який містить не менше 99,9% сахарози та не більше 0,4% води. У ньому немає ультрамарину, який є причиною псування С. внаслідок виділення сірководню. У деяких випадках для консервації С. додають 5–10% спирту етилового. У безводному спирті цукор не розчиняється, але при наявності води в спирті його розчинність збільшується. Напр., при кімнатній температурі в 70% спирті розчинність цукру становить близько 16%, а в 40% — до 37% і т.д. Ткип водних розчинів цукру збільшується з підвищенням його концентрації. Так, напр., сироп, який містить 50% цукру, закипає при температурі 101,8 °С; 60% — при 103 °С; 65% — при 103,8 °С; 75% — при 107 °С і т.д. Завдяки високій концентрації цукру С. є водовіднімаючими речовинами, тому мікроорганізми в них не розвиваються. На стійкість С. при зберіганні також впливає якість закупорки. При нещільній закупорці С., поглинаючи воду з навколишнього повітря, розріджуються і стають доступними для мікроорганізмів, при випаровуванні води С. концентруються, а цукор викристалізовується. При виготовленні С. піддають кип’ятінню протягом 1–2 хв, що сприяє їх стійкості. Фруктові (плодові та ягідні) соки, які застосовують для приготування С., піддають попередньому бродінню протягом кількох днів. Бродіння є закінченим тоді, коли припиняється виділення вуглекислоти і профільтрований сік перестає мутніти від додавання половинної кількості спирту (пектинові речовини). Фруктові С. не можна нагрівати в лудженій посудині, оскільки полуда (олово) реагує з кислотами соку. При кип’ятінні фруктових С. утворюється піна, яку знімають шумівкою. Після кип’ятіння С. доводять до необхідної маси свіжопрокип’яченою водою очищеною, суміш проціджують через полотно чи іншу щільну тканину. С. є незамінними складовими компонентами дитячих ЛП, основна роль яких полягає в коригуванні неприємного смаку деяких лікарських речовин. С. також додають до складу мікстур з метою покращання їх смаку, інколи С. застосовують як ЛП (сироп з йодидом заліза, сироп ревеню та ін.). Фруктово-ягідні С. кислої реакції, тому їх не можна додавати до мікстур лужної реакції.

Зберігають С. у наповнених доверху та щільно закупорених склянках в захищеному від світла місці (С. з йодидом заліза зберігають при світлі).

Державна Фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». — 1-ше вид. — Х., 2001; Промышленная технология лекарств: В 2 т. Т. 2 / В.И. Чуешов, М.Ю. Чернов, Л.М. Хохлова и др.; Под ред. проф. В.И. Чуешова. — Х., 2002; Энциклопедический словарь аптечного работника / Под ред. В.П. Калашникова и др. — М., 1960.