КУЛЬБАБА

КУЛЬБАБА — Taraxacum Wigg. (можливо, латиніз. араб. назва рослини tharakhchakon або від грец. taraxis — хвороба очей + akeomai — лікую) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). На території СНД відомо близько 200 видів, найбільш поширений вид К. лікарська — Taraxacum officinale Wigg.; рос. назва: одуванчик лекарственный; нар. назви: летучки, пустодуй, солдатики, плішивець.

Рослина має стрижневий м’ясистий вертикальний, зовні червонувато-бурий, усередині — білий з деревиною жовтого кольору корінь, який угорі переходить у коротке розгалужене кореневище. Квіткові стебла (стрілки) 10–40 см завв., дудчасті круглі безлисті й закінчуються поодинокими кошиками. Усі листки — у прикореневій розетці, притиснуті до землі або косо спрямовані вгору, перистолопатеві або перисторозділені, довгасто-оберненоланцетні, вищерблено-зубчасті або глибоковищерблено-перистонадрізані, з трикутними, іноді зубчастими і спрямованими вниз лопатями. Кошики поодинокі на видовжених квітконосах з двошаровою обгорткою. Квітколоже кошиків випукле, голе, виїмчасте. Усі квітки в суцвітті язичкові, яскраво-жовті, двостатеві. Плоди — сім’янки, з довгим дзьобиком, що має чубок з простих волосків. Цвіте з травня до осені. Росте по всій території України на луках, серед чагарників, як бур’ян у садах, на городах, уздовж доріг.

Офіцинальною сировиною є корені К.л. — Radiсеs Taraxacі, які заготовляють у серпні–вересні. Сушать при температурі 40–50 oС. Вся рослина містить білий молочний сік. Корені містять вуглеводи: фруктозу, сахарозу, інулін; органічні кислоти: винну, лимонну; сесквітерпеноїди; тритерпеноїди: тараксастерин та його похідні, тараксол; стероїди: стигмастерин, β-ситостерин, β-D-глюкопіранозид β-ситостерину, андростерин, гомоандростерин, гомотараксастерин, клуіанол; каучук; фенолкарбонові кислоти: п-гідроксифенілоцтову; дубильні речовини; флавоноїди; жирну олію, в складі якої гліцериди кислот ліноленової, мелісової, пальмітинової, олеїнової, лінолевої; вищі жирні кислоти: каприлову, капринову, лауринову, міристинову, пальмітинову, стеаринову, олеїнову, лінолеву, ліноленову, мелісову, церотинову; воски. Листки містять вуглеводи, сесквітерпеноїди: 1΄-O-β-D-глюкопіранозид тараксинової кислоти, 1΄-O-β-D-глюкопіранозид 11,13-дигідрокситараксинової кислоти; стероїди: β-ситостерин та його похідні, стигмастерин, кампестерин, 4,4-диметилові естери стигмастерину і кампестерину, циклоартанол і його етери; вітаміни: В1, В2, С, β-каротин; фенолкарбонові кислоти; флавоноїди; бензохінони. Квітки містять вуглеводи, тритерпеноїди: арнідіол, фарадіол, β-амірин, олеанолової й ехіноцистової кислот; каротиноїди; стероїди; холін; вітаміни В2, С, Е; фенолкарбонові кислоти: ванілінову, кавову, п-кумарову, п-гідроксибензойну, п-гідроксифенілоцтову, протокатехову, ферулову; кумарини: скополетин, ескулетин; флавоноїди; бензохінони; жирну олію.

К.л. застосовують для підвищення апетиту і покращання травлення (див. Гіркоти). Крім цього, К. посилює жовчоутворення, тонізуюче впливає на жовчний міхур, виявляє сечогінні, спазмолітичні й проносні властивості, у зв’язку з чим застосування К. показане при холециститі, гепатохолециститі, анацидному гастриті, ускладнених патологією гепатобіліарної системи та хронічним запором. Входить до складу апетитних, жовчогінних і сечогінних чаїв. Застосовують відвар, густий екстракт.

К.л. входила до фармакопеї СРСР I–VIII, потім XI-го видання, фармакопей Німеччини, Японії, БТФ як гіркота, що поліпшує травлення (жовчогінна та діуретична дія). Листки входять до фармакопей Австрії, Німеччини, Нідерландів, Венесуели, Франції як гіркота, діуретична, жовчогінна ЛРС. Використовують у народній медицині багатьох країн, у гомеопатії, в тібетській медицині. К. монгольську (Taraxacum mongolicum Hand.-Mazz.) застосовують у медицині Китаю та Монголії, входить до БТФ.

У Франції, Австрії, Нідерландах, Японії, Індії та США К.л. культивується як овочева культура. Медонос, перганос. Кормова рослина. Інсектицид.

БСЭ. — М., 1974. — Т. 18; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейство Asteraceae (Compositae). — СПб., 1993; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.