ГІРКОТИ

ГІРКОТИ (Amara) — природні речовини різної хімічної структури, які мають різко виражений гіркий смак, завдяки чому збуджують апетит і поліпшують травлення. На підставі сенсорного сприйняття Г. класифікують на чисті, ароматичні Г., прянощі (таблиця).

Таблиця. Лікарська рослинна сировина з гірким смаком, яку використовують у медицині

Найменування ЛРСКлас БАР, що надає гіркого смакуНайменування речовинПоказник гіркоти ЛРС і речовин
Чисті Г. — Amara tonіca
Корені тирличу — Radіces GentіanaeСекоїридоїди (2–4%), ксантони (0,1%), олігосахаридиГенціопікрозид (~2,5%), амарогентин (0,025–0,4%); олігосахариди: генціаноза (2,5–5%), генціобіоза (1–8%)Корені — 10 000–30 000;
генціопікрозид — 12 000; амарогентин — 58 · 106; генціаноза — 120 (сира сировина);
генціобіоза — 500 (сухі корені)
Трава золототисячника — Herba CentaurііСекоїридоїди, флавоноїди, ксантони, тритерпеноїдиСверціамарин (75%), генціопікрозид (генціопікрин), сверозид, центапікрозидТрава — 2000–4700;
квіти — 6000–12 000
Листя бобівника трилистого — Folіa MenyanthydіsСекоїридоїди (понад 1%)Фоліаментин, ментафолін, сверозид, логанін тощо4000–10 000
Корені гарпагофітуму — Radіces Harpagophytі— « —Гарпагозид (гіркий), ізогарпагозид, гарпагід (солодкий), прокумбін2000 (600)—5000
Корені кульбаби — Radіces TaraxacіСесквітерпенові лактониЕвдесманоліди і гермакраноліди у вигляді агліконів і глікозидів
Корені цикорію — Radіces Cіchorіі іntybі— « —Лактуцин, лактукопікрин
Листя артишоку — Folіa CynaraeСесквітерпенові лактони (0,5–6%), флавоноїди і фенолкарбонові кислотиЦинаропікрин (40—80%), грошеїмін; цинарин, хлорогенова кислотаЦинаропікрин — 40 · 104
Ароматичні гіркоти — Amara aromatіca
Трава полину гіркого — Herba Artemisiae absіntііСесквітерпенові лактони і сесквітерпеноїдиАбсинтин (~0,2%), анабсинтин, артабсинТрава — 10 000–25 000; абсинтин — близько 12,7 · 106
Трава деревію — Herba Mіllefolіі— « —Евдесманоліди (тауремізин), гвайаноліди (ахіфолід), гермакраноліди
Кореневища аїру — Rhіzomata Calamі— « —Акорон, елемол, акоренон, акорова кислота
Хрестовий корінь бенедиктинський — Herba Cardui benedicti (Herba Cnici)Сесквітерпенові лактони (~0,25%)Гермакраноліди: кніцин, салнітенолід, артемізіїфолін800–1800
Листя лавра — Folіa LaurіСесквітерпенові лактониКостунолід (тип гвайана)
Трава шандри — Herba MarrubiaeДитерпеноїди типу лабдану (0,3–1%):Марубіїн, марубіол, марубенол, вульгарол, премарубіїн
Плоди перцю кубеба — Fructus CubebaeСесквітерпени і лігнаниКубебін, піперин
Прянощі з гірко-гострим смаком — Amara acrіa
Деревина квасії — Lіgnum QuassіaeТритерпеноїдиКвасин, неоквасин40 000–50 000;
квасин/неоквасин — 17 · 106
Кореневища імбиру — Rhіzomata ZіngіberіsСесквітерпеноїди і фенілалканиЗингіберен, гінгерол
Плоди перцю чорного — Fructus Pіperіs nіgrіМоно- і сесквітерпеноїдиФеландрен, каріофілен, дипентен
Плоди перцю стручкового — Fructus CapsіcіАміди (протоалкалоїди)Капсаїциноїди
Інша ЛРС із гірким смаком
Кора хінного дерева — Cortex ChіnaeАлкалоїдиХінінХініну гідрохлорид — 200 000
Шкірка померанця — Perіcarpіum Aurantіі amarіФлаванони; тритерпеноїди — лимоноїдиНеогесперидин, нарингін; лимонін600–1500;
лимонін (головним чином у насінні) — 106; флавони — близько 500 000
Шишки хмелю — Strobіlі LupulіФенольні сполукиГіркі кислоти — гумулон, лупулон та ін. похідні флороглюцину
Листя шавлії — Folіa SalvіaeДитерпениКарнозол (пікросальвін)
Трава кропиви собачої — Herba LeonurіІридоїди, дитерпениЛеонурид, аюгол, аюгозид, марубін
Корені переступеня — Radices BryoniaeТетрациклічні тритерпени — кукурбітациниКукурбітацинові глікозиди I, L, E; дигідрокукурбітацини E, B і аглікони
Трава аврану — Herba Gratiolae— « —Кукурбітацинові глікозиди I, L, E і аглікони
Кора кондуранго — Cortex CondurangoСтероїди прегнанового типуС-21 стероїдні глікозиди A, A1, С, С1, D, E15 000

Речовини, які надають рослинній сировині гіркого смаку, здебільшого належать до групи терпенів: монотерпенові глікозиди, або іридоїди, сесквітерпеноїди і сесквітерпенові лактони, дитерпеноїди, тритерпеноїди (лимоноїди, кукурбітацини), але також фенольні сполуки, стероїди і алкалоїди. Класичні Г. (Amara tonіca) в основному представлені іридоїдами. Ароматичні Г. здебільшого супроводять ефірні олії. Г. в рослинній сировині визначають шляхом порівняння порогу концентрації Г. в рослинному екстракті зі стандартним розчином хініну гідрохлориду. Поріг чутливості Г. — найнижча концентрація розчину, яка дозволяє відчувати гіркоту протягом 30 с. Індекс Г. — зворотна величина розведення речовини чи рослинного екстракту, які ще мають гіркий смак; визначається порівнянням із хініну гідрохлоридом, розведення якого у 200 000 разів не має гіркого смаку. Таким чином, показник Г. стандартного зразка хініну гідрохлориду становить 200 000. Відчуття гіркоти у кожного виявляється по-різному, навіть у тієї самої людини сенсорне сприйняття може коливатися залежно від часу. На це впливають такі чинники, як тютюнопаління, переїдання, втома тощо. Тому в комісію з визначення смаку входить не менше шести осіб, у кожної з яких визначають чутливість до Г. Секоїридоїди типу генціопікрозиду подразнюють рецептори язика і рефлекторно тонізують діяльність органів травлення: покращують апетит, підвищують секрецію шлункового соку, стимулюють травлення, мають помірну жовчогінну і проносну дію. Ароматичні Г., крім того, діють на нюхові рецептори, пов’язані з корою головного мозку. Рослинна сировина, яка містить Г., ефірну олію або їх сукупність, належить до прянощів і спецій. Її вживають у свіжому чи сухому вигляді в дуже малих кількостях як харчові добавки для надання стравам певного аромату, присмаку, а також для виправлення неприємного чи специфічного запаху продуктів, для посилення зовнішньої привабливості страви і подовження терміну її зберігання. Більшість класичних спецій використовують також як ЛРС, напр. перець (чорний, запашний, червоний), гвоздику, корицю, ваніль, бодян, імбир, розмарин, цедру (лимона, помаранчі). До пряно-ароматичних рослин належать цибуля, часник, кріп, петрушка, селера, хрін, гірчиця, аніс, кмин, м’ята, коріандр, чабер, тим’ян, волошка, пастернак та ін. Їх вживають при цукровому діабеті, безсольовій дієті, при захворюваннях жовчного міхура, нирок, серцево-судинної системи тощо.

Культура питания: Энциклопедический справочник. — Минск, 1992; Павлов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998; Специи и пряности. — Прага, 1986; European Pharmacopoeia; Hallard F. Phytotherapie. — Paris, Milan, Barcelone, Mexico, 1988; Plant Drug Analysis. — Berlin, 1996; Quality metod for medicinal plant materials / World Health Organisation. — Geneva, 1998.