ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави з розроблення та реалізації валютної політики, регламентації економічних відносин суб’єктів на валютному ринку в процесі здійснення ними операцій з валютою та валютними цінностями. Мета В.р. — стабілізація національної валюти (її зміцнення), оптимізація платіжного балансу країни (зміна структури імпорту), сприяння розвитку економіки країни та підвищенню її потенціалу. Методи В.р.: 1) валютні обмеження — управління валютними потоками шляхом зміни норм, правил, введення заборони на певні види валютних операцій з метою миттєвого відчутного впливу на певні напрямки чи обсяги валютних коштів. Цей інструмент В.р. має переважно адміністративний характер, може передбачати такі дії, як жорстка фіксація валютного курсу, заборона (обмеження) вивезення національної валюти, заборона (обмеження) надання позичок чи комерційних кредитів підприємствам-нерезидентам, заборона (обмеження) спекулятивних валютних операцій на ринку, контроль за іноземними інвестиціями; 2) курсова політика — комплекс заходів з корекції курсу національної валюти; поділяється на: а) політику девальвації — курсову політику, спрямовану на зниження офіційного курсу з метою стимулювання експорту та стримування імпорту (сприяє підвищенню конкурентоспроможності національного виробництва, посиленню торговельних позицій країни на світовому ринку, але може спровокувати зростання цін на імпортні товари); б) політику ревальвації — курсову політику, спрямовану на підвищення офіційного курсу національної валюти з метою стимулювання розвитку імпорту (сприяє скороченню виробничих витрат на підприємствах з великим споживанням імпортованої сировини та матеріалів, розширенню впровадження імпортних технологій, однак негативно позначається на витратах та конкурентних позиціях підприємств-експортерів); 3) облікова (дисконтна) політика — дії центрального банку щодо підвищення чи зниження облікової ставки (ставок депозитного та кредитного відсотків) з метою впливу на рух іноземних капіталів. Збільшення ставок сприяє зменшенню грошової маси у національній валюті в обороті, зниженню руху національного капіталу за кордон та зростанню руху вільних іноземних капіталів із-за кордону, внаслідок чого зростає курс національної валюти і змінюються її позиції на валютному ринку. Негативним наслідком підвищення облікової ставки НБУ є подорожчання кредиту всередині країни. Крім того, цей спосіб неефективний у разі, якщо рух капіталів зумовлений ризиком їх збереження або інвестування у межах країни. Зниження облікової ставки призводить до відпливу капіталу за кордон та зниження курсу національної валюти. Подібну до облікової політики дію виявляють також інші інструменти монетарної політики — зміни норм обов’язкового резервування та операцій на відкритому ринку; 4) валютна інтервенція (девізна політика) — пряме втручання центрального банку в оборот валютного ринку шляхом збільшення чи зменшення купівлі чи продажу іноземної валюти з метою оперативного підтримання рівноваги валютного ринку. Збільшення продажу іноземної валюти, підняття її пропозиції до наявного попиту сприяє зниженню курсу іноземної валюти та зростанню курсу національної валюти. Зменшення продажу (збільшення купівлі) іноземної валюти зупиняє падіння її курсу та підвищення курсу національної валюти. Знижений рівень курсу національної валюти використовується для здійснення валютного демпінгу — засобу боротьби за ринки збуту шляхом нарощування експорту товарів за цінами, нижчими за світові. Проведення девізної політики потребує наявності у НБУ достатнього обсягу валютних резервів і одночасного застосування операцій стерилізованої інтервенції (дій на відкритому ринку протилежного валютній інтервенції спрямування: збільшення продажу іноземної валюти на валютному ринку має компенсуватися збільшенням купівлі цінних паперів на відкритому ринку). Необхідність цих операцій спричинена негативним впливом валютних інтервенцій на грошовий та товарний ринок, оскільки зростання продажу іноземної валюти призводить до зменшення маси національних грошей, їх пропозиції, зростання рівня відсотка, зниження платоспроможного попиту; 5) регулювання сальдо платіжного балансу. Пасивний звітний баланс (платежі перевищують надходження) і тенденція до зростання розміру від’ємного сальдо негативно впливають на курс валюти. Шляхами скорочення від’ємного сальдо є стимулювання розвитку вітчизняного виробництва, зростання його якості та ефективності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішньоекономічному ринку; 6) оптимізація розміру золотовалютних резервів. Їх занижений обсяг погіршує платоспроможність країни і призводить до зниження валютного курсу. Розмір централізованих резервів залежить від обсягів платежів за зовнішніми зобов’язаннями, рівня збалансованості платіжного балансу країни, рівня інтегрованості національної економіки у світову. Зміна розміру золотовалютних резервів залежить від ефективності їх розміщення та обсягів інтервенційного використання.
Гриньова В.М., Проскура О.Ю. Гроші і кредит. — Х., 2003; Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. // Галицькі контракти. — 1997. — № 40; Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Гроші та кредит. — К., 2002.