МАСКА — косметична процедура, призначена для нормалізації фізіологічного стану шкіри та її придатків. Процедура широко використовується в практиці косметолога як окремо, так і як складова комплексного косметичного догляду.
Сучасні засоби, що використовуються для М., мають таку саму назву і є багатокомпонентними системами, до складу яких входять десятки інгредієнтів. Більшість М., що випускаються промисловістю, є готовими до застосування, однак існують і такі, що потребують попередньої підготовки (розведення водою або іншим спеціальним засобом, нагрівання тощо). М. як засоби косметичного догляду класифікують: за типом шкіри (для жирної, сухої, атонічної шкіри та ін.); за дією (регенерувальні, вибілювальні, протизапальні, живильні, тонізувальні, пом’якшувальні, відлущувальні, в’яжучі, зволожувальні та ін.); за формою випуску: пастоподібні, рідкі, гелеподібні, порошкоподібні, тверді (воскові, парафінові); за методом застосування (ті, що змиваються й не змиваються); за часом впливу (короткочасного і тривалого впливу). Косметичний ефект масок ґрунтується на біологічній взаємодії компонентів, які входять до складу препарату, з тканинами шкіри. Напр. пастоподібні М., які містять високий відсоток твердих речовин (тальк, крохмаль, біла глина), мають очищувальну дію, адсорбуючи надлишок шкірного сала, виявляють підсушувальну і протизапальну дію. М., що містять гідроколоїди (желатин, целюлоза й ін.), при висиханні утворюють плівку на поверхні шкіри, яка при видаленні сприяє очищенню шкіри. М. на жировій або емульсійній основі використовуються для пом’якшення, підвищення еластичності, регенерації шкіри. Введені до складу масок антибіотики, борна кислота, сульфопрепарати, резорцин, календула виявляють протизапальну, антимікробну, дезінфекційну дію. Пергідроль, гідрохінон, олія лаванди, окис цинку, фруктові кислоти сприяють вибілюванню шкіри. Наявність у складі масок різних груп БАР (гормонів, рослинних екстрактів, соків, мікроелементів та ін.) стимулює процеси обміну речовин у шкірі та в організмі в цілому. Завдяки застосуванню масок підвищуються пружність, еластичність, рівень кровозабезпечення і тонус шкіри, прискорюються процеси регенерації, зникають ознаки втоми. Використання масок передбачає курс з 10–15 процедур. Техніка нанесення всіх масок, незважаючи на склад, практично однакова, за винятком парафінових (див. Маска парафінова). При нанесенні М. основна вимога — мімічна нерухомість пацієнта і його перебування в положенні лежачи. Волосся та одяг мають бути захищені спеціальним одягом. М. наносять на попередньо підготовлену (очищену) шкіру за допомогою спеціальних щіток, шпателя або пальцями. Перед нанесенням іноді застосовують вапоризацію або гарячий компрес для підвищення проникності шкіри. Активно засвоюються шкірою М. після процедур массажу, чищення шкіри обличчя. Ділянку повік під час процедури захищають спеціальними засобами (крем для повік, компрес на основі відварів та настоїв ЛР). Під час процедури необхідно враховувати час експозиції, вказаний в інструкції для застосування (зазвичай 10–20 хв). Якщо М. тримати довше зазначеного часу, вона здатна перевантажувати тканини шкіри та м’язи обличчя, викликати трофічні зміни, пов’язані з порушенням дихальної функції шкіри, тобто викликати дію, зворотну бажаній. Наступна обробка шкіри після М. передбачає: нанесення компресів від прохолодних до холодних (у разі гіперемії); обробка шкіри тонізувальним засобом відповідно до типу шкіри; застосування зволожувального або захисного крему відповідно до типу шкіри.
Дрибноход Ю.Ю. Косметика. Косметология. Словарь-справочник. — СПб, 2002; Основы практической косметологии. Ч. 1. Гигиенический косметический уход / А.Г. Башура, Н.П. Половко, Т.Н. Ковалева и др. — Х., 2004; Практичний посібник з косметології та аромології / О.Г. Башура, В.Ф. Черних, С.М. Глушко та ін. — Х., 1999.