БЕЗПЛІДНІСТЬ — нездатність до відтворення потомства. Переважна більшість авторів зазначає, що шлюб варто вважати безплідним, якщо вагітність не настала протягом 2 років регулярного статевого життя без застосування протизаплідних ЛП. За статистичними даними деяких країн, Б. у родинах становить від 10 до 20%. Причиною кожного четвертого випадку розірвання шлюбу є Б. Б. може бути фізіологічною (дитячий і старечий вік, лактація) і патологічною (внаслідок вад розвитку, хронічних запальних захворювань і ушкоджень статевих залоз та статевих шляхів чоловіка і жінки або одного з них, ендокринних порушень, тяжких виснажливих захворювань, психічних або неврологічних розладів). У виникненні Б. мають певне значення генні, хромосомні та імунні фактори. Імунізація жіночого організму антигенами, що містяться у сперматозоїдах, або наявність антисперматозоїдних антитіл у чоловічому організмі (аутоантитіл) призводить до зниження плідності. Б. унаслідок патології у жінок відзначають у 59,4% бездітних сімей, у чоловіків — у 5,7% і в обох — у 28,4%. Жіноча Б. у шлюбі становить 87,8%, чоловіча — 34,1%.
Б. у жінок (sterilitas) — нездатність до зачаття в дітородному віці. Б. у жінок підрозділяють на первинну і вторинну, абсолютну і відносну, уроджену і набуту, тимчасову і постійну. При первинній Б. в анамнезі відсутні вагітності. При вторинній Б. в анамнезі є вагітності, які закінчилися пологами або абортами, позаматковою вагітністю, після чого вагітність не наставала протягом 2 років і більше. Причиною жіночої Б. можуть бути як захворювання статевої сфери, так і різні екстрагенітальні захворювання (хронічні інфекції, хронічні інтоксикації та шкідливі умови роботи). Порушення обміну речовин в організмі жінки (ожиріння, діабет тощо), голодування, недоїдання і вітамінна недостатність, психосоматичні порушення, сильні емоції, розумові перевтоми також можуть бути причиною Б. Причинами Б. можуть бути уроджені чи недорозвинені вади розвитку статевого апарату — спадкові або внаслідок хромосомних аберацій. До Б. часто призводять запальні захворювання. Б., пов’язана з абортом, становить 56% серед усіх причин Б. Значне місце серед причин жіночої Б., особливо первинної, займають функціональні порушення, що проявляються дисфункцією яєчників, патологією скоротливої діяльності матки і маткових труб.
Ендокринна Б. — Б., зумовлена порушенням функції яєчників. Велику роль відіграють хронічні інфекції, ревматизм тощо. При деяких синдромах Б. є одним із симптомів гіпоталамо-гіпофізарних порушень: синдром Шихена, синдром Симмондса, синдром Кіарі — Фроммеля, синдром Морганьї. До первинних яєчникових уражень слід віднести недостатність ферментних систем, що беруть участь у біосинтезі естрогенів у яєчниках (склерокістозні яєчники). Склерокістозні яєчники можуть спостерігатися при діенцефальних порушеннях, тобто патогенез Б., пов’язаний зі склерокістозними яєчниками, різний. У хворих з ановуляцією, зумовленою діенцефальними порушеннями, виявляють вегетативно-судинні, обмінні, плюригландулярні розлади.
Б. у чоловіків — нездатність до запліднення незалежно від можливості здійснення статевого акту. Викликається численними ендогенними та екзогенними факторами і пов’язана або з порушенням процесу сперматогенезу (секреторна Б.), або з порушенням виведення сперми (екскреторна Б.). Спостерігаються випадки відносної Б. у клінічно здорових осіб. Б. супроводжує тяжкі вади розвитку статевого апарату. При одночасному ураженні сперматогенезу і порушенні функції ендокринних залоз розвиваються явища, характерні для євнухоїдизму. В етіології Б. велику роль відіграє інфекційно-токсичний компонент, особливо виражений при інфекційному паротиті, паратифі, туберкульозі та сифілісі. Хронічна інтоксикація нікотином і алкоголем, промисловими отрутами, аліментарний фактор, тепловий вплив та іонізуюче опромінення можуть бути причиною вираженого порушення сперматогенезу. Найчастішою причиною чоловічої Б. є запалення безпосередньо яєчка (орхіт, орхоепідидиміт) і сім’явиносних шляхів (епідидиміт, деферентит, простатит, везикуліт). Чоловіча Б. може бути також унаслідок того, що сперма не потрапляє в піхву (напр. при гіпо- і епіспадії); при різко виражених мошонкових грижах і водянках оболонок яєчок, що перешкоджають досить глибокому введенню статевого члена в піхву.
БМЭ. — М., 1974. — Т. 2; Сметник Л.П., Тумилович Л.В. Неоперативна гінекологія. — Х., 2001.