ЧУЙКО Олексій Олексійович (28.08.1930, с. Казьмінське Ставропольського краю — 16.01.2006, Київ) — доктор хімічних наук (1972), професор (1975), академік НАН України (1988), засновник і перший директор Інституту хімії поверхні НАН України (1986–2006).
Закінчив хімічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1958).
Працював: аспірант (1959), молодший науковий співробітник (1962), старший науковий співробітник (1965), завідувач відділу хімії поверхні (1973–1986), керівник відділення хімії поверхні (1983–1986) Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України; директор Інституту хімії поверхні НАН України (1986–2006), генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Хімія поверхні» (1990–2006).
Напрями наукових досліджень: фізична хімія, каталіз, хімія поверхні, матеріалознавство, нанохімія, нанофізика, нанотехнологія, біохімія й біофізика поверхні.
Наукові здобутки: відкрив та обґрунтував на молекулярному рівні зв’язок між особливістю хімічної будови поверхні аморфного кремнезему та його біоактивністю, що дозволило створити нові терапевтичні технології. Відкрив ефект збільшення біодоступності лікарських речовин, зумовлений електростатичною взаємодією наноструктурних частинок кремнезему з мембранами клітин. Співавтор ЛП сорбційної дії (Полісорб, Силард, Силікс) для лікування харчових отруєнь, кишково-шлункових інфекцій, гнійно-запальних захворювань та інших проявів ендо-, екзотоксикозів. Заклав основи нових поколінь препаратів з компонентами рослинного походження; створив оригінальні санітарно-гігієнічні засоби, хірургічні пов’язки, біосумісні ортопедичні стоматологічні матеріали. Автор понад 1200 наукових праць, у т.ч. 6 монографій та понад 600 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Серед його учнів — 30 докторів та 100 кандидатів наук.
О.О. Чуйко — лауреат Державної премії УРСР в галузі науки та техніки (1972), лауреат Державної премії України (1986); нагороджений орденами «Трудового Красного Знамени» (1973), «Знак почета» (1980), «За заслуги» ІІІ ступеня (2000); медалями; дійсний член академій технологічних наук України, Російської Федерації (1992) та Міжнародної академії технологічних наук (2001), заслужений діяч науки та техніки України (1993), лауреат премії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, президент Українського хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва (2000–2006), член консультативної ради незалежних експертів із комплексного вирішення проблем, пов’язаних із Чорнобильською АЕС, голова Наукової ради з проблеми «Хімія і технологія модифікування поверхні» НАН України (1984–2006).
Основні праці: Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. — К., 2003 (співавт.); Строение и химия поверхности кремнезема. — К., 2007 (співавт.); Химия поверхности кремнезема. Строение поверхности, активные центры, механизмы сорбции. — К., 1992 (співавт.); Мембранотропные свойства силикса // Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния. — К., 2003 (співавт.); Enterosorbent SILICS: properties and clinical application // Chemistry, Physics and Technology of Surfaces. — Kyiv, 2001. — Iss. 4–6 (співавт.); Structure of disperse silica surface and electrostatic aspects of adsorption // Colloidal Silica: Fundamentals and Applications. — Taylor&Francis LLC, Salisbury, 2005 (співавт.).
Чуйко Олексій Олексійович // Українська радянська енциклопедія. — К., 1985. — Т. 12; 70-річчя академіка НАН України О.О. Чуйка // Вісн. НАН України. — 2000. — № 8; А.А. Чуйко. 40 лет научной, научно-организационной и общественной деятельности. Биобиблиография // Ин-т химии поверхности. — К., 2001.