ПОЛІСОРБАТИ

ПОЛІСОРБАТИ (ТВІНИ, естери поліоксіетиленсорбітану і жирних кислот) — серія частин естерів певної жирної кислоти і сорбіту та його ангідридів, кополімеризованих з приблизно 20, 5 або 4 молями етиленоксиду на 1 моль сорбітолу і його ангідриду. П. містять 20 одиниць оксіетилену і є гідрофільними неіонними ПАР, які широко використовують у виробництві ліків як сурфактанти, емульгувальні, солюбілізувальні, зволожувальні, диспергуючі/суспендуючі речовини. П. ввійшли до фармакопей Європи, Англії, США та інших країн. Їх хімічні назви внесені до CAS Registry (табл. 1).

Таблиця 1. Хімічна назва деяких полісорбатів і їх номер у CAS-реєстрі

НазваХімічна назваНомер у CAS-реєстрі
Полісорбат 20 (твін 20)Поліоксіетилен 20 сорбітанмонолаурат9005–64–5
Полісорбат 40 (твін 40)Поліоксіетилен 20 сорбітанмонопальмітат9005–66–7
Полісорбат 60 (твін 60)Поліоксіетилен 20 сорбітанмоностеарат9005–67–8
Полісорбат 61 (твін 61)Поліоксіетилен (4) сорбітанмоностеарат9005–67–8
Полісорбат 65 (твін 65)Поліоксіетилен 20 сорбітантристеарат9005–71–4
Полісорбат 80 (твін 80)Поліоксіетилен 20 сорбітанмоноолеат9005–65–6

Кожен П. має низку синонімів, з них найбільш відомі (на прикладі П. 80) — твін, атлас, кремофор, ліпосорб та багато інших.

Змінюючи число залишків оксиду етилену в молекулі цих речовин, можна змінювати їх гідрофільні та ліпофільні властивості, одержуючи велику кількість похідних. Емпірична формула, мол. м. та консистенція деяких П. при 25 ˚С наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Емпірична формула, мол. м. та консистенція деяких полісорбатів

НазваЕмпірична формулаМол. м.nКонсистенція
Полісорбат 20С58Н114О2611286Рідкий
Полісорбат 21С26Н50О10523
Полісорбат 40С62Н122О2612846Рідкий
Полісорбат 60С64Н126О2613126Рідкий
Полісорбат 61С32Н62О106072Твердий
Полісорбат 65С100Н194О2518456Твердий
Полісорбат 80С64Н124О2613106Рідкий

Примітка: n — ступінь полімеризації.

Polisorbatu_1.ai

Поліоксіетилансорбітан моноестер

Polisorbatu_2.ai

Поліоксіетилансорбітан триестер

w+x+y+z=20 (полісорбати 20, 40, 60, 65, 80)

w+x+y+z=4 (полісорбати 21 і 61)

П. отримують із сорбіту (у три стадії) і циклічного ангідриду сорбіту; часткової етерифікації сорбіту з жирними кислотами (олеїнова, стеаринова) і утворення естеру; додавання етиленоксиду за наявності каталізатора до утворення П. Отриманий продукт є скоріше сумішшю молекул різних видів, ніж сполукою одного виду П.

П. мають характерний запах і ледь помітний гіркуватий смак. Колір П. зазначається в сертифікаті, оскільки він може змінюватись залежно від серії та виробника. Властивості П. наведені в табл. 3.

7566400

Для 5% водного розчину рН 6,0–8,0; Тзайм =149 ˚С; розчинність у деяких розчинниках наведена в табл. 4.

Таблиця 4. Розчинність споріднених полісорбатів

НазваРозчинник
етанолмінеральна оліярослинна оліявода
Полісорбат 20РННР
Полісорбат 21РННР
Полісорбат 40РННР
Полісорбат 60РННР
Полісорбат 61РНРНРНКД
Полісорбат 65РНРНРНКД
Полісорбат 80РННР

Примітка: Р — розчинний, РН — розчинний при нагріванні, К — каламутний, Н — нерозчинний, Д — дисперсія.

П. є стабільними до дії електролітів, слабких кислот і основ; часткове омилення відбувається з сильними кислотами і основами. Естери олеїнової кислоти чутливі до окиснення. П. є гігроскопічними продуктами і повинні перевірятися на вміст води і за необхідності підсушуватись. Тривале зберігання П. може призвести до утворення пероксидів.

П. широко використовують у виробництві ліків (табл. 5).

Таблиця 5. Використання полісорбатів у фармації

Застосування П.Концентрація,%
Емульгувальний агент
Застосовується один в емульсіях о/в1–15
Застосовується в комбінації з гідрофільними емульгаторами в емульсіях о/в1–10
Застосовується в мазях для збільшення водоабсорбівних властивостей1–10
Стабілізатор
Для важкорозчинних АФІ в ліпофільних основах1–10
Змочувальний агент
Для нерозчинних діючих речовин у ліпофільних основах0,3–3

П. добрерозчинні у воді та органічних розчинниках, відносно нелеткі, стерилізуються без розкладання. Фізіологічно індиферентні. Стабільні в широкому інтервалі рН. Як неіонні ПАР, вони придатні для виготовлення різних ЛП. Хімічна нейтральність, низька токсичність і велика хімічна стійкість роблять їх незамінними допоміжними речовинами у фармацевтичній технології: емульгатори при виробництві емульсій типу о/в, стабілізатори, розпушувачі, зволожувачі. П. використовують в ЛП для зовнішнього і перорального застосування, а також для парентерального введення. Як солюбілізатори П. використовують для різноманітних діючих речовин, у т.ч. олій та жиророзчинних вітамінів; як змочувальні речовини — при виготовленні пероральних і парентеральних суспензій; можуть використовуватись для покращання біопридатності АФІ, що є субстрактами р-глікопротеїнів. П. є ефективними емульгаторами типу о/в і при поєднанні з ПАР гідрофобного характеру їх стабілізувальна дія значно підвищується. Проте вони взаємодіють з антимікробними консервантами, знижуючи їх ефективність; несумісні з фенолом, саліцилатами.

П. також широко використовують в косметиці та виробництві харчових продуктів.

Жогло Ф., Возняк В., Попович В. та ін. Допоміжні речовини та їх застосування в технології лікарських форм. — Львів, 1996; Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. — СПб., 2004; Blanchard J. Effect of polyols on interaction of paraben preservatives with polysorbate 80 // J. Pharm. Sci. — 1980. — № 69; Handbook of Pharmaceutical Excipiets / Edit by R.C. Rowe, P.J. Sheskey, S.C. Owen. — London–Chicago, 2006.