ГРУПА КРОВІ

ГРУПА КРОВІ — це генетично наслідувані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов, та опис індивідуальних антигенних характеристик еритроцитів, які визначають за допомогою методів ідентифікації специфічних груп вуглеводів і білків, уміщених до мембрани еритроцитів людини або тварини. Г.к. також характеризує системи еритроцитарних антигенів, або аглютиногенів (речовин, які організм людини розглядає як чужорідні, потенційно небезпечні, проти яких починає виробляти власні антитіла; див. Аглютиногени), які контролюються певними локусами (конкретна ділянка в хромосомі), що містять різну кількість алельних (варіанти послідовності нуклеотидів ДНК у локусі) генів, таких, напр., як A, B і 0 у системі AB0. Наявність у людей різних Г.к. зумовлена генетичними чинниками, які містяться у довгому плечі 9-ї хромосоми.

Система Г.к. AB0 — це перша еритроцитарна система Г.к. людини, що була відкрита австрійським дослідником Карлом Ландштейнером (1868–1943) у 1900 р., який виявив і дослідив три антигени А, В і С. Пізніше, у 1907 р., чеський лікар-психіатр Ян Янський (1873–1921) обґрунтував наявність у людини чотирьох Г.к., поділ на які використовується людством і сьогодні. Загальноприйнятим є літерно-цифрове позначення Г.к.: перша група — 0 (І), друга група — А (ІІ), третя група — В (ІІІ), четверта група — АВ (ІV). У середньоєвропейській популяції за системою AB0 близько 43% людей мають першу Г.к., 42% — другу, 11% — третю та близько 4% — четверту. Г.к. за системою АВ0 відрізняють за наявністю антигенів (аглютиногенів) на еритроцитах та антитіл (аглютинінів) у сироватці крові (табл. 1).

Таблиця 1. Основні чинники, що зумовлюють групову належність крові за системою АВ0

Група кровіАнтигени
(аглютиногени)
Антитіла (аглютиніни)
І0α та β
ІІАβ
ІІІВα
ІVАВВідсутні

Для клінічної практики найбільше значення мають дві класифікації Г.к. людини: система AB0 і резус-система (Rhesus), — унаслідок того, що ці системи володіють найбільшою антигенною силою. При кожному переливанні крові від людини до людини обов’язково враховують сумісність саме за цими двома системами, оскільки в разі переливання людині іншої (несумісної) Г.к. відбувається аглютинація (склеювання) та гемоліз (руйнування) еритроцитів, що може спричинити смерть.

Система антигенів резус (Rhesus; Rh+ та Rh−) представлена 6 антигенами, які успадковуються і не змінюються протягом усього життя; локус резус-системи міститься в 1-й хромосомі. Після антигенів АВ0 система антигенів резус має найбільше значення у клінічній практиці, оскільки резус-фактор є важливим чинником у виникненні гемолітичної жовтяниці немовлят та резус-конфлікту між матір’ю та плодом унаслідок того, що імунна система організму матері починає виробляти антитіла проти власної дитини (у разі, коли еритроцити резус-позитивного плода потрапляють у кров резус-негативної матері). При переливанні резус-позитивних еритроцитів резус-негативним особам або навпаки виникають імунні реакції гемолітичного типу внаслідок аглютинації (склеювання) та гемолізу (руйнування) еритроцитів. Понад 90% ускладнень при переливанні крові пов’язані з резус-несумісністю донора і реципієнта за антигеном Rh0 (D). За загальноприйнятою номенклатурою наявність антигену резус позначають знаком «+», а його відсутність — знаком «−». Резус-належність еритроцитів визначається за наявністю у людини антигену Rh0 (D). Людей, в еритроцитах яких цей антиген наявний, відносять до резус-позитивних, за його відсутності — до резус-негативних. При оцінці резус-належності донорів до резус-позитивних зараховують усіх осіб, еритроцити яких містять антигени D, С і Е. Резус-негативними називають донорів, еритроцити яких не містять жодного з цих антигенів. Така оцінка резус-належності дозволяє уникнути можливої сенсибілізації реципієнта до будь-якого з цих антигенів, що володіють високою імуногенною активністю. У європейців частота резус-позитивних осіб сягає 85%, резус-негативних — 15%. У представників монголоїдної раси кількість резус-негативних осіб становить близько 1%.

Міжнародне товариство з переливання крові (International Society of Blood Transfusion) наразі визнає 29 основних систем Г.к. (табл. 2) на підставі того, що в мембрані еритроцитів людини міститься понад 300 різних антигенних детермінант, молекулярна будова яких закодована відповідними генними алелями хромосомних локусів. Кількість таких алелів і локусів на сьогодні точно не встановлена. Таким чином, на додаток до антигенів AB0 і Rhesus є багато інших антигенів. Напр., людина може бути AB RhD-позитивною і водночас M- і N-негативною (система MNS), K-позитивною (Kell system) і Lea- або Leb-негативною (Lewis system). Багато систем Г.к. були названі ім’ям пацієнта, в якого вперше ідентифікували відповідні антитіла (це розчинні глікопротеїни, наявні в сироватці крові, які використовуються імунною системою для ідентифікації та нейтралізації чужорідних об’єктів).

Таблиця 2. Системи груп крові людини

Тривіальна назваОфіційна абревіатураЕпітоп або носій,
примітки
Локус
001AB0AB0Вуглеводи (N-ацетилгалактозамін, галактоза). Антигени A, B і H здебільшого викликають IgM реакції антиген-антитіло, хоча anti-H трапляється рідко, див. Hh antigen system (Бомбейський фенотип, ISBT № 18)9
002MNSMNSGPA/SPB (глікофорину A і B). Основні антигени M, N, S, s4
003PP1Гліколіпіди22
004РезусRHБілок. Антигени C, c, D, E, e (відсутній антиген «d», символ «d» свідчить про відсутність D)1
005LutheranLUБілок (належить до надсімейства імуноглобулінів). Складається з 21 антигену19
006KellKELГлікопротеїн. K1 може спричинити гемолітичну жовтяницю новонароджених (anti-Kell), яка може становити серйозну загрозою7
007LewisLEВуглевод (залишок фукози). Головні антигени Lea і Leb — пов’язані з відділенням тканини антигену ABH19
008DuffyFYБілок (рецептор хемокінів). Головні антигени Fya і Fyb. Індивіди, в яких цілком відсутні антигени Duffy, мають імунітет проти малярії, викликаної Plasmodium vivax і Plasmodium knowlesi1
009КиддJKБілок (транспортер уреї). Основні антигени Jka і Jkb1
010DiegoDIГлікопротеїн (band 3, AE 1 або обмін іонів). Позитивна кров існує тільки серед жителів Східної Азії та американських індіанців17
011Yt або CartwrightYTБілок (AChE, ацетилхолінестерази)7
012XGXGГлікопротеїнХ
013SciannaSCГлікопротеїн1
014DombrockDOГлікопротеїн (прикріплений до клітинної мембрани за допомогою GPU, або глікозилфосфатидилінозитол)12
015ColtonCOАквапорини 1. Головні антигени Co (a) і Co (b)7
016Landsteiner — WienerLWБілок (належить до надсімейства імуноглобулінів)19
017Chido/RodgersCH/RGC4A C4B (компонент комплементу)6
018HhHВуглевод (залишок фукози)19
019KxXKГлікопротеїнХ
020GerbichGEGPC/GPD (глікофорини C і D)2
021CromerCROMГлікопротеїн (DAF або CD55, контролює фракції комплементів C3 і C5, прикріплений до мембрани за допомогою GPI)1
022KnopsKNГлікопротеїн (CR1 або CD35, рецептор компонента комплементу)1
023IndianINГлікопротеїн (CD44 рецептор клітинної адгезії та міграції)11
024OkOKГлікопротеїн (CD147)19
025RaphMER2Трансмембранний глікопротеїн11
026JMHJMHБілок (прикріплений до клітинної мембрани за допомогою GPO)6
027IiIРозгалужені (І)/нерозгалужені (і) полісахариди6
028GlobosidePГліколіпіди3
029GILGILАквапорини 39

Термін «тип крові» відображає антигенний фенотип людини (повний антигенний «портрет», або антигенний профіль) — сукупність усіх групових антигенних характеристик крові. Еритроцити (червоні кров’яні тільця) однієї людини можуть переносити молекули, що діють як антигени (речовини, які організм людини розглядає як чужорідні або потенційно небезпечні агенти й проти яких починає виробляти власні антитіла), у той час як в іншої людини еритроцити можуть не містити таких антигенів.

Відоме цікаве явище наявності у різнояйцевих близнюків (dizygotic twins) двох груп крові одночасно, що має назву «химеризм за групами крові»; це явище зумовлене обміном гемопоетичними клітинами під час внутрішньоутробного розвитку.

Лавряшина М.Б., Толочко Т.А., Волков А.Н. Аллоантигены крови человека: Учеб. пособ. — Кемерово, 2006; Практическая трансфузиология / Под ред. Г.И. Козинца. — М., 2005.