СУКРАЛОЗА

СУКРАЛОЗА, Sucralose (USP-NF), 1,6-Dichloro-1,6-dideoxy-b-D-fructofuranosyl-4-chloro-4-deoxya-D-galactopyranoside (CAS 56038-13-2), EINECS 259-952-2; син.: Splenda; sucralosa; sucralosum; SucraPlus; TGS; 1՛,4՛,6՛-trichlorogalactosucrose; 4,1՛,6՛-trichloro-4,1՛,6՛-trideoxy-galacto-sucrose — плинний кристалічний порошок від білого до жовтувато-білого кольору.

C12H19Cl3O8                                          Мол. м. 397,64

Sucralose.eps

С. отримують різними методами, які включають селективне заміщення трьох гідроксильних груп сахарози хлором; може бути синтезована реакцією сахарози (або ацетату) з тіонілхлоридом. Має такі властивості: рН 5–6 (10% водний розчин при 20 °C); щільність (bulk) — 0,35 г/см3; щільність (установлена) — 0,62 г/см3; щільність (істинна) — 1,63 г/см3; Тпл — 130 °C (для безводної кристалічної форми), 36,5 °C (для пентагідрату); розподіл розміру часток — 90% <12 мм; коефіцієнт розподілу log 10 P=0,51 (октанол/вода); nD20 — 1,33–1,37; [a]D20 — від 84,0° до 87,5° (1% водного розчину), 68,2° (1,1% розчину в етанолі); в’язкість — 0,6–3,8 мПа.с (0,6–3,8 сП); легкорозчинна в етанолі (95%), метанолі та воді, слаборозчинна в етилацетаті.

С. використовують у фармацевтичній промисловості, у напоях і харчових продуктах (0,03–0,24%) як підсолоджувач. Має солодкість приблизно у 300–1000 разів більшу, ніж у сахарози, і не має присмаку. С. не має поживної цінності, є некарієсогенною речовиною і не викликає глікемічної реакції. Підсолоджувальні властивості С. не зменшуються при нагріванні, і харчові продукти, що містять С., можуть бути піддані високотемпературній обробці (пастеризації, стерилізації, випічці та ін.). Суміші С. із мальтодекстрином або декстрозою використовують як наповнювачі в гранульованих ЛП. Згідно з ВООЗ, добова доза для С. — до 15 мг/кг маси тіла.

С. є відносно стабільною речовиною. У водних розчинах, у сильнокислих умовах (рН <3) і при високій температурі (435 °C) С. піддається гідролізу обмеженою мірою, виділяючи 4-хлор-4-деоксигалактозу і 1,6-дихлор-1,6-дидеоксифруктозу. При підвищеній температурі С. може руйнуватися з виділенням двоокису вуглецю, окису вуглецю і невеликих кількостей хлористого водню. У харчових продуктах С. залишається стабільною протягом тривалого зберігання, навіть при низьких значеннях рН. Найбільш стабільна С. при значеннях рН 5–6. С. слід зберігати в добре закритій тарі у прохолодному сухому місці, при температурі не вище 21 °C.

Подібні властивості має сахароза.

American Dietetic Association. Position of the American Dietetic Association: use of nutritive and nonnutritive sweetners // J. Am. Diet. Assoc. — 2004. — Vol. 104; Anonymous. Sucralose — a new artificial sweetener // Med. Lett. Drugs. Ther. — 1998. — Vol. 40; Food Chemicals Codex. — 6th edn. — Bethesda, 2008; Grice H.C., Goldsmith L.A. Sucralose — an overview of the toxicity data // Food. Chem. Toxicol. — 2000. — Vol. 38; Jenner M.R., Smithson A. Physicochemical properties of the sweetener sucralose // J. Food. Sci. — 1989. — Vol. 54. — № 6; Knight I. The development and applications of sucralose, a new highintensity sweetener // Can. J. Physiol. Pharmacol. — 1994. — Vol. 72. — № 4.