СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ФАРМАЦІЇ

СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ФАРМАЦІЇ (англ. burnout syndrome specialists of pharmacy) — це фізичне і психологічне виснаження спеціалістів фармації, що спричиняє психосоматичні розлади і знижує продуктивність їх праці.

ВООЗ визнала «синдром вигорання» (burnout syndrome) у 2001 р. як проблему, що потребує медичного втручання. У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду «синдром вигорання» виділено в окремий діагностичний таксон — Z73 Problems related to life-management difficulty (проблеми, пов’язані з труднощами управління своїм життям) і шифрується Z73.0 — Burn-out (вигорання).

На частоту й інтенсивність прояву цього синдрому впливає низка факторів: професійний — стаж роботи спеціалістів фармації, умови та графік роботи, психологічна атмосфера в колективі; особистісний — вік, стать, сімейний стан, індивідуальні особливості; соціально-економічний — соціальна захищеність спеціалістів фармації, рівень заробітної плати, гідна праця; культурний — рівень розвитку особистості.

Симптоми С.п.в.с.ф. можна розділити на основні групи: психофізичні (симптом хронічної втоми; відчуття емоційного та фізичного виснаження; відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію; часті головний біль та розлади ШКТ; різка втрата або різке збільшення маси тіла; задишка чи порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні; погіршення зору, слуху тощо); соціально-психологічні (байдужість, нудьга, пасивність і депресія, підвищена дратівливість на незначні події, часті нервові зриви або відмови від спілкування, постійне переживання негативних емоцій без причин, почуття неусвідомленого неспокою та підвищеної тривожності, почуття гіпервідповідальності, загальна негативна установка на життєві та професійні перспективи); поведінкові (втрата зацікавленості роботою, керівник відмовляється від прийняття рішень, зниження ентузіазму відносно роботи, байдужість до результатів, невиконання пріоритетних завдань і витрата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій, дистанційованість від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності).

Професійне вигорання може бути не тільки у фармацевтичних працівників, а й в організації в цілому. До симптомів професійного вигорання організацій належать неадекватно підвищена плинність кадрів (≥100% на рік, тобто протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року), знижена мотивація до праці, професійна залежність від керівництва, занадто висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в колективі.

Основний засіб профілактики С.п.в.с.ф. — ефективне управління власною професійною поведінкою в поєднанні з особистісною психогігієною, спрямованою на постійне підтримання психологічної норми.

Жирова И. Основные признаки и симптомы профессионального выгорания: на что обращать внимание? // Аптечный аудит. — 2008. — № 21; Жирова И. Профессиональное выгорание: неприятный эпизод или серьёзный синдром? // Аптечный аудит. — 2008. — № 20; Толочко В.М., Міщенко І.В. Психологічні аспекти діяльності провізора при здійсненні фармацевтичної опіки: Метод. реком. — Х. — 2006; Юрьева Л.Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: Формирование, профилактика и коррекция. — К., 2004.