ОЛІЯ БАВОВНЯНА

ОЛІЯ БАВОВНЯНА (лат. Оleum Gossypii), Cottonseed oil (USP-NF), CAS № 8001-29-4); син.: Cotton oil, refined cottonseel oil. О.б., рафінована в хімічному відношенні, складається із гліцеридів таких жирних кислот: лінолевої (39,3%), олеїнової (33,1%), пальмітинової (19,1%), стеаринової (1,9%), арахісової (0,6%), міристинової (0,3%). До складу олії входять у невеликій кількості фосфатид, фітостероли і пігменти. Токсичний поліфенольний пігмент госипол міститься в сировині бавовняного насіння та в бавовняній макусі, але відсутній у рафінованій О.б. У затвердженому переліку допоміжних речовин, які можна використовувати у виробництві фармацевтичних препаратів, згадується як О.б., так і О.б. гідролізована.

О.б. одержують пресуванням із насіння бавовнику (Gossypium Linne) після видалення із нього волосків. Насіння містить до 15% олії.

О.б. — яскраво-жовта, прозора рідина без смаку і запаху. При температурі <10 °С від олії може відділятися твердий жир, а при температурі –5–0 °С олія стає твердою. Якщо олія затверділа, перед застосуванням її слід розтопити та перемішати. О.б. має такі властивості: температура автообвуглювання — 344 °С, густина — 0,916 г/см3, Тсамозайм 321 °С, Тзамерз –5–0 °С, nD25 — 1,4645–1,4655. Олія малорозчинна в етанолі (95%), змішується з дисульфітом вуглецю, хлороформом, етером, гексаном і петролейним етером. В’язкість (динамічна) — до 70,4 мПа·с при 20 °С. Належить до напіввисихаючих олій.

О.б. при виробництві фармацевтичних препаратів використовують, перш за все, як розчинник при виготовленні в/м ін’єкційних розчинів, емульсій для в/в введення як джерело жиру, хоча на сьогодні з цією метою переважно застосовують емульсії з соєвою олією; як зв’язувальну речовину у виробництві таблеток з ацетимінофеном, при інкапсулюванні ензимів, у фармацевтичних матеріалах для покриття; при проведенні холецистографії, а також як протипедикульозну та акарицидну, поживну та пом’якшувальну речовину (у складі нелетких рослинних олій). Завдяки великій кількості ненасичених кислих гліцеридів (особливо лінолевої кислоти) застосовують для дієтичного контролю рівня холестерину у крові (при профілактиці й лікуванні атеросклерозу), а також як м’яку проносну речовина (у дозі ≥30 мл). Використовують у харчовій промисловості (у виробництві маргарину, як замінник тваринного жиру), а також у виробництві мил, гліцерину, мастильних матеріалів і косметичних засобів.

Жогло Ф.А. Неводні розчинники: характеристика, властивості та застосування в технології готових лікарських форм. — Львів, 2002.