ПАЛЛАДІН Олександр Володимирович (10.09.1885, Москва — 06.12.1972, Київ) — учений-біохімік, засновник української школи біохіміків, президент АН УРСР (1946–1962), академік АН СРСР (1942), академік АМН СРСР (1944), академік АН УРСР (1942), академік АН БРСР (1933). Заслужений діяч науки України (1935), Герой Соціалістичної Праці (1955), лауреат премії ім. В.І. Леніна (1929). Син академіка В.І. Палладіна, учень М.Є. Введенського та І.П. Павлова.
Закінчив Петербурзький університет (1908), стажувався в Німеччині у професора Гейдельберзького університету Альбрехта Косселя, в лабораторіях університетів Тюбінгена та Гессена (1909–1913).
Працював у Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту (1909–1916), на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах (1914–1916), на посаді професора Новоолександрійського (з 1916 — Харківського) інституту сільського господарства і лісництва (1916–1923), водночас у 1921–1931 рр. — завідувач кафедри фізіологічної хімії Харківського медичного інституту; очолював заснований ним Український біохімічний інститут (1925–1969 рр., з 1931 — Інститут біохімії АН України; тепер — Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України), а також завідувач кафедри біохімії Київського університету (1934–1954).
Напрями наукових досліджень: біохімія нервової системи і м’язової діяльності, біохімія вітамінів і живлення.
Науково-практичні здобутки: довів, що одним з попередників кератину є аргінін (1916). Вивчив особливості обміну речовин у м’язах (під час роботи, відпочинку і тренування), що стало основою теорії фізичної культури. Вперше в СРСР почав біохімічні дослідження вітамінів (1919). Виявив зв’язок між порушеннями обміну речовин і дефіцитом вітамінів при експериментальному скорбуті й поліневриті. Синтезував новий водорозчинний аналог вітаміну К — вікасол (1943), що знайшло широке застосування в медичній практиці. Визнаний засновник функціональної нейрохімії. Першим зі своїми учнями (1922) почав систематичне вивчення біохімії нервової системи на клітинному, субклітинному та суборганоїдному рівні. Встановив закономірності біохімічної топографії нервової тканини, її філо- та онтогенезу, з’ясував особливості обміну речовин за різних функціональних, екстремальних і патологічних станів організму, а також у разі дії на нього різних факторів середовища і ЛП. Показав відмінність хімічного складу і біохімічних характеристик морфологічно і функціонально різних частин центральної та периферичної нервової системи, особливості обміну білків, вуглеводів, медіаторів та інших БАР у нервовій тканині при збудженні й гальмуванні, встановив закономірності внутрішньоклітинної локалізації та вікових змін активності протеолітичних ферментних систем, з’ясував молекулярні механізми транспортування іонів через клітинні мембрани.
О.В. Палладін — один із засновників міжнародного нейрохімічного товариства, засновник і голова Українського товариства фізіологів, біохіміків і фармакологів (1928–1959), Українського біохімічного товариства (1959–1972), президент Всесоюзного біохімічного товариства (1964–1969), а також засновник журналу «Наукові записки Українського біохімічного інституту» (1926; тепер — Український біохімічний журнал) і співзасновник міжнародних журналів «The Journal of Neuroscience», «The International Journal of Neuroscience». Автор «Підручника фізіологічної хімії» (1924), що протягом 30 років витримав 25 видань дев’ятьма мовами. Підготував понад 150 докторів і кандидатів наук. Почесний член Угорської АН (1953), член Польської (1954), Румунської (1957), Болгарської (1958) АН. Президія АН України заснувала премію ім. О.В. Палладіна (1973).
Основні праці: Исследования над образованием и выделением креатина у животных. — Х., 1916; Жизнь сельськохозяйственных животных. — Х., 1918; Научные основы народного питания. — Х., 1919; Наши невидимые враги и друзья. Бактерии, их роль в природе и жизни человека. — Х., 1921; Учебник физиологической химии: Для студентов и врачей. — Х., 1924 (перевидавався 25 разів); Основи живлення. Фізіологічні нариси. — Х., 1926; Практикум біологічної хімії. — К., 1936, 1940 (співавт.); Хімічна природа вітамінів. — К., 1938; Вопросы биохимии нервной системы. — К., 1965; Белки головного мозга и их обмен. — К., 1972; Избранные труды. — К., 1975; Protein Metabolіsm of the Brain. Consultants Bureau. — New York and London, 1977 (співавт.); Удостоверение о регистрации № 67601 SU. Способ прекращений кровотечений и ускорения заживления ран, 15.10.46; Удостоверение о регистрации № 8879 SU. Изучение отдельных фракций гликогена в головном мозгу в нормальном состоянии и при возбуждении центральной нервной системы, 11.03.57 (співавт.).
Биологи. Биографический справочник / Отв. ред. Ф.Н. Серков. — К., 1984; Волков В., Вонский Е., Кузнецова Г. Выдающиеся химики мира: Биогр. справочник. — М., 1991; Назаренко В.І., Бєлік Я.В. Наукова, науково-організаційна та педагогічна спадщина О.В. Палладіна. Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України — 80 (1925–2005) / Відп. ред. С.В. Комісаренко. — К., 2005; Полякова Н.М., Белик Я.В., Власенко И.Н. Александр Владимирович Палладин. Документы и факты. — К., 1985; Утєвський А.М. Олександр Володимирович Палладін. — К., 1979.