ЧАЙ КИТАЙСЬКИЙ (камелія китайська) — Thеa sinеnsis L. = Camеllia sinеnsis (L.) O. Kuntze (китайське te — чайний кущ і Сamellia — за ім’ям англ. ботаніка Кемела (1661–1706)) — вічнозелений кущ родини чайних (Theaceae). Батьківщиною чайного куща є Південно-Західний Китай, Бірма, В’єтнам. Широко культивується в Індії, Шрі-Ланці, Китаї, Японії, Бразилії та на о. Ява. У СНД основні плантації знаходяться в Грузії, також вирощують у Краснодарському краї та Азербайджані. Дикорослий Ч.к. — дерево до 10 м завв., а культурний — через постійне зрізання молодих листків і коротких пагонів — кущ. У дикорослого Ч.к. листя крупніше і більш м’яке, до 15 см завд. У звичайних культурних сортів Ч.к. листки бувають коротші, ніж 5 см. Листки почергові, на коротких черешках, зелені або темно-зелені, зовні голі, із внутрішнього боку злегка опушені, цільні, шкірясті, еліптичні, широколанцетні, довгасто-яйцеподібні, зубчасті; верхівка гостра або загострена; основа переходить у короткий черешок; край зубчастий або майже цільний, жилкування перисто-сітчасте; бічні жилки по краю розгалужуються і, з’єднуючись, утворюють хвилясту лінію. Молоді листочки вкриті сріблястим пушком (по-китайськи «бао-хо» — байховий чай, тобто чай з молодих листків). Квітки великі, 2–3 см у діаметрі, поодинокі або по 2–4 у пазухах листя, білі з жовтим або ледь рожевим відтінком, правильні, запашні. Плід — тристулкова шкіряста коробочка з трьома великими кулястими насінинами. Цвіте у серпні–листопаді. Ч.к., який залишають на насіння, плодоносить (у північній півкулі) у грудні–січні.
Сировиною є флеші (молоді пагони з першими 2–3 листочками) — Foliа Theae. Висушене листя зазвичай скручене, дуже зморщене, гірке на смак, терпке. Зібране листя піддають декільком стадіям технологічних операцій — зав’яленню, скручуванню, ферментації й сушінню. Зібране листя зав’ялюють у провітрюваних камерах і піддають скручуванню (ролінгу). Під час скручування частково виділяється клітинний сік, який викликає ферментацію, у процесі якої чай набуває властивого йому аромату. Після ферментації листя сушать гарячим повітрям і таким чином одержують кінцевий продукт — звичайний чорний чай. Для отримання зеленого чаю листя не піддають ферментації. Щоб інактивувати ферменти, листя обробляють водяною парою під тиском і потім його сушать. Листя Ч.к. містить алкалоїди: кофеїн (1,5–5%), теофілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин, параксантин, метилксантин, ізатин; дубильні речовини (20–35%): галокатехінгалат, L-епікатехінгалат, L-епігалокатехін, L-галокатехінгалат, L-епікатехін, вільну галову кислоту; флавоноїди: рутин, кверцитрин, 3-глюкозид кемпферолу, 3-рамнозилдиглюкозиди кемпферолу і кверцетину; органічні кислоти (пантотенову і нікотинову); кумарини: умбеліферон-7-глюкозид; сапоніни: теасапогеноли А, В, Е; вітаміни: аскорбінову кислоту (вітамін С) — 156–233 мг%, В1, В2, К, В3, В5, Р, РР; етерну олію.
Кофеїн
Катехін
У стеблах, корінні й насінні Ч.к. знайдені стероїдні сапоніни. У насінні є жирна олія — 22–35%; крохмаль — 32,5%; білок — 8,5%.
Настій Ч.к. (чай) проявляє тонізуючу, стимулюючу, Р-вітамінну, антиоксидантну, діуретичну активність, збуджує серцеву діяльність і дихання. Його використовують також як протиотруту при отруєннях, що спричиняють пригнічення ЦНС, дихання й послаблення серцевої діяльності при отруєнні алкоголем. Таніни чаю сприяють накопиченню вітаміну С у всіх органах, забезпечують найбільш повну його утилізацію і запобігають розвитку цинги. Міцний чорний чай застосовують і зовні — для промивання очей при кон’юнктивітах, опіках. Відвар зеленого чаю має протимікробну активність, використовують при дизентерії, колітах, ентероколітах, диспепсії; допомагає виводити з організму радіоактивний стронцій. Надмірне вживання чаю може призвести до підвищення збудливості, безсоння, його не рекомендують при органічних захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, гіпертонії, глаукомі. Залежно від сорту чаю і способу приготування напою чашка чаю містить від 0,02 до 1 г кофеїну. Стебла Ч.к. і чайний пил використовують для виготовлення пресованого чаю і для отримання кофеїну.
Регистр лекарственных средств России / Гл. ред. Ю.Ф. Крылов. — М., 1993; Современная фитотерапия / Под ред. В. Петкова. — София, 1988; Leung A. Encyclopedia of Common Natural Ingredients used in Food, Drugs and Cosmetics. — New-York, 1980; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London, Philadelphia, Toronto, Sydney, Tokyo, 1996; Tyler V.E., Brady L.R., Robbers J.E. Pharmacognosy. — Philadelphia, 1988.