СУНИЦІ

СУНИЦІСУНИЦІ — Fragaria L. (лат. fragarе — гарно пахнути) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини розових (Rosaceae). Відомо близько 50 видів роду (за іншими даними — від 20 до 35), розповсюджених по всій Північній півкулі (в Європі, Азії, Америці). На території країн СНД росте 6 дикорослих видів: 1) С. лісові (F. vesca L.) — з яскраво-червоними плодами; 2) С. зелені (F. viridis Duch.) — з ароматними зеленувато-червоними плодами; 3) С. мускатні (С. високі) — F. moschata Duch.; 4) С. східні (F. orientalis Losinsk.) — з великими плодами; 5) С. бухарські (F. bucharica Losinsk.); 6) С. рівнинні (F. campestris). Культивують головним чином С. садові (С. ананасні, С. великоплідні) — F. ananassa Duch. (F. grandiflora Ehrh.), значно рідше — С. лісові, С. мускатні, С. віргінські (F. virginiana Duch.) та С. чилійські (F. chiloensis (L.) Duch.).

Найціннішою ЛР є С. лісові. С. лісові — F. vesca L. (лат. vescus — їстівний; vescor — харчуватися); рос. назва — земляника лесная; нар. назви: земянка, падубник, позьомка, полевниця, полуничник, полуниця, суничка, трускавка, червоні ягоди. Рослина з коротким бурим горизонтальним або косим кореневищем, численними тонкими коренями і довгими сланкими пагонами (вусами), що укорінюються у вузлах. Стебла прямостоячі або висхідні, 8–30 см завв., незначно перевищують прикореневі листки, знизу вкриті відстовбурченими, вгорі — притиснутими волосками. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих відхиленоволосистих черешках; листочки майже сидячі, середній листочок яйцеподібний або ромбічний, бічні — косояйцеподібні, з великими трикутними або майже округлими зубцями, що закінчуються короткими червонуватими вістрячками; кінцевий зубець листочка дещо вужчий від сусідніх зубців; зісподу листочків різко виділяються жовтуваті центральна та бічні жилки першого порядку. Зверху листочки темно-зелені, розсіянопритиснутоволосисті, знизу сірувато-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками 1,5–6 см завд. і 1,6–4 см завш. Прилистки ланцетні, цілокраї, знизу вкриті притиснутими волосками. Квітки правильні, двостатеві, п’ятичленні, на тонких довгих, притиснутоволосистих квітконіжках, у щиткоподібному небагатоквітковому суцвітті; пелюстки білі, яйцеподібні або округлі з коротеньким нігтиком. Плоди — несправжні, утворені із квітколожа, що розрослося, та покриті численними дрібними сухими бурими блискучими горішками; пониклі конічні, яйцеподібні або кулясті яскраво-червоні ароматні, 7–15 мм завд., з відігнутими донизу чашолистками. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у червні — на початку липня. При достатньо довгій осінній теплій погоді С. лісові можуть зацвісти повторно. Дикорослі С. в Україні ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав’янистих схилах у лісових районах у північній та середній частинах лісостепу, далі на південь зустрічаються рідше. У природних умовах С. лісові розмножуються вегетативно — пагонами, але можуть і насінням.

Для лікарських потреб використовують свіжі й сушені плоди С. лісових (Fructus Fragariae vescaе) та висушене листя С. лісових (Folia Fragariae vescaе). Листя заготовляють у період цвітіння рослини. Його обривають або зрізають ножем так, щоб залишок черешків не перевищував 1 см. Зібране листя розкладають тонким шаром (3–5 см) на папері або мішковині та сушать на відкритому повітрі у затінку чи на стелажах у добре провітрюваному приміщенні та час від часу перемішують. Плоди С. лісових збирають у міру їх дозрівання уранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Зібрані плоди перебирають (очищують від чашолистків і плодоніжок, відкидають перезрілі, м’які та ушкоджені), розкладають тонким шаром на ситах, решетах або обтягнутих марлею рамах, спочатку прив’ялюють, а потім досушують у сушарках при 45–55 °С.

У плодах С. лісових виявлені вуглеводи — 5,87%; цукри: глюкоза, фруктоза, сахароза, арабіноза, ксилоза, лактоза, мальтоза; пектинові речовини, клейковина — 2–4%; органічні кислоти — до 1,6%: яблучна, лимонна, саліцилова, хінна; неорганічні кислоти: фосфорна кислота; аскорбінова кислота — 54,3–120,3 мг%, вітаміни В1, В2, В6, ВС, РР, К1, Е, каротиноїди; етерні олії, в їх складі: ліналоол, α-терпінеол, цитронелол, міртенол, пентан, 2-гексеналь, ванілін, ацетон, оцтова, н-валеріанова кислоти, етилацетат та ін.; гетероциклічні кисневмісні сполуки: фуранеол, метиловий етер фуранеолу; фенольні сполуки: катехіни — до 0,2%: D, L-катехін, D, L-галокатехін, L-галокатехін, L-епігалокатехін; лейкоантоціанідини; антоціанідини: 3-моноглюкозид ціанідину (хризантемін), 3-моноглюкозид пеларгонідину, 3,5-диглюкозид мальвідину, триалантозид- і галактозид пеларгонідину, в гідролізаті — мальвідин і пеонідин; флавоноїди: рутин; дубильні речовини (0,34–0,41%); жирна олія (у насінні) — 16–19%; тритерпенові сапоніни: квилаєва кислота; макро- і мікроелементи — 0,93–1,28%: K, Ca, Na, Mg, Cu, Zn, Fe, P, Mn, Co, J, B, Ba, Mo, Cr. Основними діючими речовинами листя С. лісових є фенольні сполуки і вітаміни: фенологлікозид арбутин; оксикоричні кислоти: ферулова, неохлорогенова; кумарини: скополетин, 4-гідроксикумарин; флавоноїди: кемпферол, кверцетин, рутин (2,17%), робінін, лютеолін, віценін, вітексин, орієнтин; дубильні речовини — 7,4–9,1%, галова та елагова кислоти; ароматичні сполуки: морфол; вітаміни: аскорбінова кислота — до 280 мг%, каротиноїди. У листі також є вуглеводи: глюкоза, фруктоза, ксилоза, лактоза; полісахариди; органічні кислоти: яблучна, лимонна, хінна, саліцилова; тритерпенові сполуки, етерні олії (сліди), алкалоїди (сліди); макро- і мікроелементи: Co, K, Na, Mg, Cu, Zn, Fe, P, Mn.

Популярність плодів С. лісових пояснюється їх смаковими і лікувальними якостями. Вони втамовують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінні, жовчогінні, антимікробні, протизапальні, потогінні, гіпоглікемічні, глистогінні властивості. Їх застосовують при гіпо- та авітамінозах, гіпертонії, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, атонічному запорі, жовчно- та нирковокам’яній хворобах, захворюваннях селезінки, подагрі, цукровому діабеті, гіпохромній анемії; зовнішньо — в дерматології та косметиці. Свіжі плоди використовують у гомеопатії. Вживання С. лісових протипоказане при тривалих печінкових коліках, гастриті з підвищеною кислотністю шлункового соку, хронічному апендициті та ідіосинкразії до С.

Галенові препарати з листя С. лісових розширюють периферичні судини, знижують АТ, уповільнюють ритм і збільшують амплітуду серцевих скорочень, підвищують тонус і посилюють скорочення матки, сприяють виведенню солей з організму, мають сечогінні, жовчогінні, протизапальні, антимікробні, жарознижувальні, гіпоглікемічні, протиалергічні, детоксикаційні, гіполіпідемічні властивості. Настій листя застосовують при гіпертонії, атеросклерозі, неврастенії, безсонні, бронхіальній астмі, гіпо- й авітамінозах, анемії, цукровому діабеті, подагрі, захворюваннях серцево-судинної системи, ШКТ, ВДШ, жовчно- та нирковокам’яній хворобах; зовнішньо — при мокненні та кровоточивості ран, гнійних запаленнях рота і горла.

Плоди С. лісових їстівні у свіжому і переробленому вигляді. Медоносна і кормова рослина.

Бубенчикова В.Н., Дроздова И.Л. Фенольные соединения и полисахариды листьев Fragaria vesca L. // Растит. ресурсы. — 2003. — Вып. 4; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987; Саркитов Н.Д. Плодовые и ягодные растения. — М., 2003.