САНОГЕНЕЗ (грец. sanitas — здоров’я та genesis — походження, розвиток) — динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів фізіологічного та патологічного характеру, який розвивається внаслідок впливу на організм людини надмірного подразника, що функціонує протягом усього патологічного процесу та спрямований на відновлення порушеної саморегуляції організму.
Учення про С. бере свій початок у 1966 р., коли визначення цього поняття було сформульовано професором С.М. Павленком. Саногенетичні реакції притаманні як фізіологічним, так і патологічним станам. Вони розвиваються під впливом на організм надмірного подразника, тобто лише тоді, коли фізіологічні компенсаторно-пристосувальні реакції організму не можуть протидіяти фактору, що призводить до виникнення ушкодження чи хвороби. За класифікацією саногенетичні механізми поділяються на первинні та вторинні. Первинні (фізіологічні) існують у здоровому організмі, мають певну функцію (забезпечують екскрецію, видалення та ін.) і лише під впливом на організм надмірного подразника стають саногенетичними. До первинних саногенетичних механізмів належать адаптаційні, захисні та компенсаторні реакції. Вторинні (патофізіологічні) саногенетичні механізми: захисні, компенсаторні, «термінальні» реакції — виникають в організмі під час розвитку патології. Вторинним саногенетичним механізмам притаманна динамічність, тобто вони змінюються протягом патологічного процесу. Якщо патогенний агент ще не проник до внутрішнього середовища організму, механізми С. будуть чинити опір його проникненню; якщо агент уже є в організмі, то вони будуть спрямовані на видалення та руйнування його; якщо патогенний агент уже викликав будь-які порушення, то саногенетичні механізми спрямовуються на компенсацію чи відновлення втрачених функцій. С. спрямовується на відновлення порушеної саморегуляції організму, тобто здатності перебудовувати свої функції з метою пристосування до мінливих умов навколишнього та внутрішнього середовища.
За змістом саногенетичні реакції поділяють на бар’єрні, елімінаторні (блювання при подразненні рецепторів шлунка токсичним агентом), механізми знищення (фагоцитоз, детоксикація), буферні, ізоляційні, компенсаторні (збільшення кількості серцевих скорочень при фізичних навантаженнях, гарячці, гіпоксії), регенеративні, адаптаційні (підвищене потовиділення при високій температурі навколишнього середовища або гарячці). Також саногенетичні реакції поділяють за швидкістю і тривалістю дії: швидкодіючі (кашель, блювання та ін.) і відносно тривалі (підвищення температури тіла, лейкоцитоз у крові та ін.). С. має місце на різних рівнях організації організму людини: системному, органному, клітинному, молекулярному. Регулюються саногенетичні механізми нервовою системою, в основному — ЦНС. С. нерозривно пов’язаний із патогенезом хвороби: зумовлюється патогенезом та існує з ним у діалектичній єдності. Оскільки саногенетичні реакції спрямовані на боротьбу із хворобою (ушкодженням), без виникнення патогенезу як ланцюга ушкоджень вони не можуть існувати. Розглядаючи хворобу як сукупність процесів порушення та ушкодження, з одного боку, та пристосування і компенсації — з іншого, необхідно визнати, що саме останні сприяють одужанню, тобто є механізмами С. У деяких випадках, будучи саногенними для рівня організації, де відбувається ушкодження, для інших структурних рівнів та організму в цілому такі реакції можуть стати патогенними і при певних умовах — новим етіологічним фактором, що сформує нове ушкодження. Напр. блювання при травних отруєннях — це саногенетична реакція, а нестримне блювання — патогенетичний механізм зневоднення. Іноді буває і навпаки, коли реакція є саногенною для всього організму, а для його структурних елементів — патогенною та навіть смертельною: централізація об’ємів крові при холодовій травмі та, як наслідок цього, ішемія дистальних відділів тіла. Таким чином, С. — це якісна реакція організму, що виникає як продовження фізіологічних компенсаторно-пристосувальних реакцій у боротьбі за збереження незмінності внутрішнього середовища у процесі розвитку захворювання.
Гоженко А.И., Гоженко Е.А. Саногенез — теоретическая основа медицинской реабилитации // Медична гідрологія та реабілітація. — 2007. — Том. 5, № 2; Неврология. Полный толковый словарь / Под ред. А.Н. Никифорова. — М., 2010; Саногенез: о науке и практике врачевания / Под ред. А.Н. Кокосова. — СПб., 2009.