СОЦІАЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

СОЦІАЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ — розділ менеджменту та галузь управління, що дозволяє ефективно впливати на соціальні процеси, створення сприятливого для людини соціального середовища, проектування соціальних організації з метою забезпечення раціонального використання людського ресурсу. Виявлення законів, закономірностей, принципів, функцій, методів цілеспрямованої діяльності суб’єктів управління та управлінських відносин, які виникають у соціальному середовищі, становлять зміст С.м. Сферою впливу С.м є відносини управління всередині системи (вертикальні й горизонтальні зв’язки), відносини між представниками управлінського апарату і підлеглими (субординація та координація); галузеві, територіально-галузеві, міжгалузеві, регіональні, міжрегіональні відносини; зовнішні та внутрішні відносини; колективні та індивідуальні відносини; тимчасові й постійні відносини тощо. Ефективність і дієвість системи С.м. базується на принципах єдності системи С.м; пропорційності керуючої та керованої підсистем соціальної системи, оптимальному поєднанні централізації та децентралізації функцій С.м.; участі окремої людини, групи, колективу в соціальному управлінні. Основними законами С.м. є: єдність системи соціального управління, зумовленого культурними, політичними та економічними чинниками суспільного розвитку; пропорційність керованої та керуючої підсистем соціальної системи; оптимальне співвідношення централізації та децентралізації функцій соціального управління; участь різних верств населення в соціальному управлінні, у підвищенні його ефективності й відповідальності. Суб’єктом С.м. є особистість, група осіб, що представляють сукупність потреб, інтересів, орієнтацій, вирішальні поставлені цілі, яким довірено керувати тим чи іншим підрозділом або ланкою в процесі виробництва, які реалізують свій особистий потенціал. Об’єктом С.м. виступають суспільні відносини і відповідні їм процеси, соціальні організації, соціальні ресурси, сама людина, яка вступає в соціальні відносини, бере участь у суспільних процесах і соціальних організаціях, у реалізації ресурсів. Предмет С.м. становлять процеси, що віддзеркалюють мотивацію людської поведінки, соціальних відносин, їх закономірностей та здійснення аналізу соціальних наслідків економічних та інших рішень, прийнятих на різних рівнях управління персоналом. Координація, узгодження, спрямування діяльності членів суспільства до єдиної мети є основними завданнями С.м. Основні методи С.м. — методи соціального нормування (правила трудового розпорядку, види дисциплінарного впливу тощо), соціального регулювання (договори, системи розподілу), морального стимулювання (заохочення), методи мотивації, психологічні методи, а також методи економічного стимулювання, організаційно-адміністративні методи і методи самоврядування. Складовою будь-якого процесу управління є: планування, прийняття рішення, організація, мотивація, координація, контроль, прогнозування, комунікації, що визначаються як функції С.м. Сьогодні С.м. є логічним продовженням еволюційних змін наукових теорій менеджменту, які є віддзеркаленням змін економіки та всієї системи соціально-економічних відносин в Україні. Форми прояву С.м. у фармацевтичній галузі різноманітні, зокрема, вони полягають у соціалізації традиційних функцій управління (планування, організація, мотивація та контроль), у виникненні нових функцій управління (маркетингова, інноваційна тощо), а також в активному використанні в менеджменті соціальних технологій управління. С.м. фармацевтичних організацій відрізняється високою соціальною відповідальністю, а внаслідок змін, що відбуваються у суспільстві в цілому та на фармацевтичному ринку зокрема, вони вже давно перетворилися із суто економічного інституту в соціально-економічний інститут, в якому, окрім прагнення до отримання прибутку, існують також і соціальні цілі: підтримання зайнятості, задоволеність роботою, участь у процесі прийняття рішень, підтримання добробуту місцевих громад, відповідальність перед споживачем. С.м. у фармації виступає ресурсною концепцією управління поведінкою персоналу, що дає можливість оптимізувати фармацевтичну допомогу шляхом активізації соціальної ролі менеджменту фармацевтичних організацій.

 Дафт Р. Менеджмент / Пер. с англ. — СПб., 2003; Ильенкова С.Д. Социальный менеджмент: Учеб. пособие. — М., 2001; Макашева З.М., Калиникова И.О. Социальный менеджмент: Учебник для вузов. — М., 2002; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М., 1994.