МАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Малина звичайна — Rubus idaeus L. (від rubus — лат. назви малини або ожини; від ruber — червоний; idaeus — від грец. idaios — ідський (за Плінієм, від гори Іда на о. Кріт) — напівкущ з роду рубус (Rubus L.) родини розові (Rosaceae L.); рос. назва — малина, англ. — raspberry. Дикоросла М.з. росте в лісовій і лісостеповій зонах Росії, на Кавказі, в Західному і Східному Сибіру, в Україні у мішаних і хвойних лісах, у горах (до 2000 м), на галявинах, вирубках, згарищах, по берегах річок, в ярах. М.з. широко культивується на присадибних ділянках і в промислових цілях. Відомо багато сортів рослини, в тому числі — ремонтантних, із жовтими і чорними плодами.

Малина звичайна — колючий напівкущ, має річні вегетативні пагони і здерев’янілі дворічні стебла, завв. 0,5–1,8 м. Однорічні пагони трав’янисті, безплідні, із загнутими донизу колючками, зелені, із сизим нальотом, дворічні пагони — здерев’янілі, з колючками тільки на бічних зелених гілочках, жовтувато-коричневого кольору, утворюють укорочені квітконосні гілочки. Листки чергові, трійчасті або непарно-перистоскладні, з 3–5(7) яйцеподібними листочками і ниткоподібними прилистками. Квітки двостатеві, п’ятипелюсткові, білі, у щиткоподібно-волосистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у липні–серпні. Плід — складна червона соковита кістянка округлої чи конусоподібної форми, складається з великої кількості (30–60) окремих кістянок, що зрослися. Останні утворюють порожнистий конус з округлою верхівкою діаметром 7,5–12 мм. Усередині кістянки містять кісточку з ямчастою поверхнею. Плоди сизо-малинового кольору, кісточки — темно-жовтого.

Офіцинальною сировиною є плоди малини звичайної — Fructus Rubi idaei, які збирають лише в суху погоду, цілком стиглі, без квітоніжок і квітколожа. Їх складають у неглибокі кошики, швидко транспортують до місця сушіння, де очищують від гілочок, недозрілих і перезрілих, м’ятих і зіпсованих плодів і розкладають тонким шаром. Спочатку підв’ялюють на відкритому повітрі, потім досушують у сушарках при поступовому підвищенні температури (30–50–60 °С), розкладаючи тонким шаром на тканині, обережно перегортають. Вихід сировини — 16–18%. Термін придатності сушених плодів — 2 роки.

У народній медицині використовують квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei) М.з., які збирають у травні–червні й сушать під наметами. Листя рекомендують заготовляти з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки із грубого загального черешка.

Плоди малини звичайної містять:

  • вуглеводи — до 7,5% (фруктоза, глюкоза, сахароза);
  • пектинові речовини 0,45–0,73%;
  • органічні кислоти та їх похідні — до 2,0% (яблучна, лимонна, саліцилова, винна, сорбінова, мурашина, оцтова, пропіонова, масляна, капронова, 2-метилбутанова, 3-метил-2-бутенова, октанова і деканова кислоти, етилацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілформіат, цис-3-гексен-1-ілацетат, цис-3-гексен-1-ілформіат, етил-5-гідроксіоктаноат, етил-5-гідроксидеканоат);
  • у насінні до 21% жирної олії;
  • вітаміни (аскорбінова кислота — до 0,45мг%, тіамін (В1), рибофлавін (В2) 0,012 мг%, нікотинова кислота (РР) 0,6 мг%, фолієва кислота, каротиноїди — 0,3–06 мг% (α-каротин, β-каротин, α-токоферол, γ-токоферол, δ-токоферол);
  • мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт);
  • бензол і його похідні (ксилол, бензальдегід, бензойна кислота, бензилацетат, бензиловий спирт, 3,4-диметоксибензальдегід, (2-етилгексил)фталат, дибутилфталат);
  • фенол і його похідні (4-вінілфенол, 2-метокси-4-вінілфенол, 2-метокси-5-вінілфенол, 2-фенілетиловий спирт, транс-коричний спирт, евгенол, ванілін, 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-он (распберрі-кетон), 4′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-она, 3′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(3′,4′-дигідроксифеніл)бутан-2-она;
  • фенолкарбонові кислоти та їх похідні (кавова, n-кумарова, ферулова, ванілінова, гентизинова, n-гідроксибензойна, гомопротокатехова, протокатехова, саліцилова, 4′-(4»-ацетил)арабінозид і 4′-(4»-ацетил)ксилозид елагової кислоти;
  • флавоноїди — до 1,4% (3-глюкуронід кверцетину, 3-глюкуронід і 3-О-β-D-глюкопіранозид кемпферолу, (+)-катехін, (-)-епікатехін, 3-глюкозид, 3-софорозид, 3-софорозидо-5-рамнозид, 3-рутинозид, 3-глюкозилрутинозид і 3-самбубіозид-5-рамнозид ціанідину, 3-глюкозид пеларгонідину;
  • похідні фурану (2,5-диметил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон, 2,5-диметил-4-метокси-3(2Н)-фуранон, 5-метил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон; аліфатичні спирти, альдегіди, кетони і їх похідні (етанол, 2-метилпропанол, 2-метилбутан-1-ол, пентан-1-ол, 3-метил-2-бутен-1-ол, гексан-1-ол, транс-3-гексен-1-ол, цис-3-гексен-1-ол, транс-2-гексен-1-ол, ацетоїн, гексаналь, транс-2-гексеналь, 6-метил-5-гептен-2-он;
  • дубильні речовини — до 0,3%;
  • ефірну олію (α-іонон, α-пінен, лімонен, α-терпінолен, нерол, гераніол, α-терпінеол, терпінен-4-ол, ліналоол, ліналоол оксид, n-цимол, піперитон, сабінен, цис-сабінол, транс-каріофілен, α-феландрен, гумулен, α-елемен);
  • β-ситостерин.
  • Листя М.з. містить: тритерпеноїди (олеан-18-ен-1β, 2α,3α-тріол, олеан-12-єн-3β,29-діол, урс-12-ен-3β,30-діол, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α, 2α,3β-триол, 28-(О-β-D-глюкопіранозил)урс-12-ен-2α,3β,19α-тригідрокси-28-ова кислота, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α,2α,3β-тригідрокси -28-ова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні (галова і елагова кислоти, метилгалат); флавоноїди (кверцетин, 3-О-β-D-глюкозид, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-α-L-арабінопірозид кверцетину, кемпферол, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-β-L-арабінопірозид і 3-О-β-D-(6»-E-n-кумароїл)глюкозид кемпферолу, гіперозид, рутин, ізокверцитрин, афзелін, астрагалін, (+)-катехін, (–)-епікатехін, 3-(2G-глюкозил)рутинозид, 3-самбубіозид і 3-ксилозилрутинозид ціанідину, 3-софорозид і 3-(2G-глюкозил)рутинозид пеларгонідину; дубильні речовини. Квітки М.з. містять: тритерпеноїди (урсолова, олеанолова кислоти, α- і β-амірин).

У науковій медицині застосовують свіжі й сушені плоди малини звичайної. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають при різних простудних захворюваннях (чинить потогінну, анальгезивну і протизапальну дію). Як дієтичний продукт плоди малини звичайної споживають у натуральному вигляді при анемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення при екземі. При нефриті й подагрі вживання плодів малини протипоказане. Народна медицина рекомендує вживати пагони і листя малини звичайної як заварку до чаю, який п’ють при застуді, грипі, знесиленні після хвороби, при ревматизмі. Распбері-кетон підвищує шкірний інсуліноподібний фактор росту, стимулює ріст волосся й підвищує еластичність шкіри. З досвіду народної медицини відомо, що листя М.з. характеризується протизапальними, в’яжучими, антитоксичними, кровоспинними властивостями. Настій листя застосовують при хворобах органів дихання, кашлі, гарячці, діареї та ентероколіті, гастриті, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів, екземи. Зовнішньо настій листя застосовують для полоскання при стоматиті, фарингіті й ангіні, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. В експерименті настій і настойка листя проявляють стресо- й гастропротекторні властивості. Настій квіток малини звичайної вживають при геморої, гарячці, а зовнішньо — при кон’юнктивіті, блефариті, для промивання обличчя при вуграх. Олійний настій квіток застосовують при дерматозі, зумовленому укусами комах. Відвар коренів малини звичайної у народній медицині використовують для лікування при бронхіальній астмі та неврастенії.

Лекарственное сырье растительного и животного происхождения. Фармакогнозия: Учеб. пособ. / Под. ред. Г.П. Яковлева. — СПб., 2006; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 2. Семейства Actinidiaceae — Malvaceae, Euphorbiaceae — Haloragaceae. — СПб., 2010.