ЛЮПИН

ЛЮПИН — Lupinus L. (назва походить від латинського слова lupus — вовк: за здатність рослини зростати в найнесприятливіших умовах, звідси народна назва — вовчі боби) — рід однорічних і багаторічних трав’янистих рослин, напівчагарничків, напівчагарників, чагарників родини бобових (Fabaceae). Стебла трав’янисті або дерев’янисті, прямостоячі, відстовбурчені або сланкі. Листки чергові, пальчасті, на довгих черешках із видовженими прилистками. Суцвіття — багатоквіткова китиця. Квітки різноманітні за кольором, частіше — сині. Боб шкірястий, лінійний або вигнутий, дещо здавлений, брунатного або чорного кольору. Насіння різноманітне за розміром, формою та забарвленням. Цвіте із червня по серпень, плодоносить із вересня. Рід Л. (Lupinus L.) має близько 200 видів. У країнах СНД культивують три однорічних види: Л. жовтий (L. luteus L.), Л. білий (L. albus L.), Л. вузьколистий (L. angustifolius L.) та один багаторічний вид — Л. багатолистий (L. polyphyllus Lindl.).

Найпоширенішим є Л. багатолистий — багаторічна трав’яниста рослина до 120 см завв. Стебла прямі, міцні, майже голі. Листя пальчасте, на довгих черешках, із 9–15 опушеними знизу листочками. Квітки різного забарвлення, найчастіше — фіолетові, зібрані в багатоквіткові китиці. Плід — видовжений біб. Насіння овальної форми, до 0,6 см у діаметрі. Батьківщина — північно-західні райони Північної Америки. Цей вид найбільш зимостійкий та витривалий, його завезено до Європи як декоративну рослину, зараз він натуралізувався й відвоював собі місце у нашій природі. Зростає на узбіччях доріг і в лісах, віддаючи перевагу сонячним місцям. Широко культивується. Рослина неофіцинальна. Як сировину використовують траву, насіння та коріння рослини. Насіння Л. містить (%): білок — 27,8–61,2; жирну олію — 3,7–21,5; екстрактивні речовини — 17,6–38,7; полісахариди — 12,6–28,2; золу — 2,9–4,2. Білки представлені фракціями: альбуміни — 38,0%, глобуліни — 35,1%, глютеліни — 4,3%, проламіни — 0,6%. У складі жирної олії 12 жирних кислот (мг/кг): ліноленова — 1796,27, лінолева — 28983,31, олеїнова — 45858,11, пальмітинова — 3650,01, бегенова — 421,23, арахінова — 255,49 та ін. Насіння Л. містить вітаміни групи В (тіамін В1, рибофлавін В2, піридоксин В6, біотин В7, фолієву кислоту В9), вітамін С (67–112мг%), каротин (0,3–0,49мг%) і токофероли (3,9–16,2мг%). Вміст вільних і зв’язаних амінокислот становить (мас.%): у насінні — 2,57 і 28,85; у траві — 0,7 і 19,26; у корінні — 1,05 і 11,62 відповідно. При цьому вміст незамінних амінокислот — у межах 57,59–62,64%. У надземній частині виявлено хінолізидинові алкалоїди: люпанін, α-ізолюпанін, спартеїн (пахікарпін), ангустифолін, ізоангустифолін, дегідроангустифолін, тетрагідроромбіфолін, амодендрин та інші, серед яких переважають люпанін і спартеїн. Листя містять флаваноїди (мг/г): лютеолін (0,22), орієнтин (7,88), гомоорієнтин (6,55), акацетин-7-О-глюкопіранозид, апігенін-7-О-глюкопіранозид, лютеолін-4´-О-глюкопіранозид, цинарозид (лютеолін-7-О-глюкопіранозид), ізофлавоноїди: геністеїн-7-О-глюкопіранозид, геністеїн-7-О-глюкопіранозил-глюкозид, 3´,4´метиленді-оксіоробол-7-О-глюкопіранозид, гідроксикоричні кислоти: кавова, ферулова, хлорогенова, а також дубильні речовини і сапоніни. У корінні Л. встановлено наявність органічних кислот (мг/кг): щавелева — 241,3, малонова — 2343,1, фумарова — 51,2, лимонна — 1604,8, ізолимонна — 34,1, яблучна — 6439,8, азелаїнова — 106,9, бурштинова — 126,9, гепта-2,4-дієнова — 5619,5, 3-окси-2-метил-глутарова — 129,2, ванілінова — 22,5, ферулова — 21,6 та жирних кислот: пальмітинова — 925,6, лінолева — 744,4, олеїнова — 181,2, ліноленова — 172,9, стеаринова — 99,8, 11-октадеценова — 80,4, гептадеканова — 59,3, капронова — 51,3. Крім того, вони містять флавоноїди (мкг/мкл): апігенін (67,74), лютеолін; ізофлавоноїди: геністеїн; кумарини: кумарин (162,52); гідроксикоричні кислоти: хлорогенова (27,25); дубильні речовини: галова кислота (8,21); елагова кислота (127,51); катехін (104,23); епікатехін (29,72.); епігалокатехін (154,95); катехін галат (50,64); епікатехін галат (69,14). Алкалоїди Л. впливають на АТ, стимулюють дихання, збуджують і скорочують м’язи матки, виявляють анестезувальну дію. У медичній практиці використовують спартеїн у вигляді сульфату при серцевій аритмії та уповільненому пульсі; пахікарпіну гідройодид — гангліоблокатор; при спазмах периферичних судин, облітеруючому ендартеріїті, міопатії; стимулятор родової діяльності. Екстракти та галенові препарати підвищують імунітет, знижують ризик онкологічних захворювань, нормалізують АТ, знижують рівень холестерину і глюкози в крові, регулюють біоенергетичну активність серця та запобігають появі катаракти. З уведенням у культуру сортів із низьким вмістом алкалоїдів (0,001–0,02%) Л. став цінною сировиною у виробництві харчових продуктів, а також дієтичних та лікувально-профілактичних продуктів для дітей, людей із надмірною масою тіла, діабетиків, алергіків і вегетаріанців.

Декоративна, кормова, сидератна рослина, яка підвищує родючість ґрунтів і покращує їх структуру.

 Акритиду Х.П., Бойник В.В., Демешко О.В. Изучение аминокислотного состава корней люпина многолистного: Матер. науч.-практ. конф. «Современные тенденции и перспективы развития фармобразования и науки в России и за рубежом», 21–23 ноября 2013 г. // Вестн. Пермск. госуд. фармац. академии. — 2013. — № 11; Акритиду Х.П., Бойник В.В., Демешко О.В. Органические кислоты корней Lupinus polyphyllus // ХПС. — 2013. — № 3.


Інші статті автора