СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ

СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ  — Rhus coriaria L. (давньогрец. rhus — дерево, листя й молоді гілки якого застосовували для дублення шкіри; лат. coriarius, -a, -um — шкіряний від corium — шкіра) — рослина родини сумахових (Anacardiacea); рос. назва — сумах дубильный; нар. назва — сумак. Кущ або невелике (1–3 м завв.) дерево з тонким стовбуром. Пагони жовтувато- або сірувато-брунатні, вкриті жорсткими волосками. Листки чергові, непарноперисті з 3–10 парами сидячих супротивних листочків видовжено-овальної, ланцетної або довгасто-яйцеподібної форми, зверху голих або з розсіяними волосками, темно-зелених, зісподу опушених, світло-зелених. Верхівка листочків загострена, основа — рівнобока або коса, округла або клиноподібна, край зубчастий; черешки крилаті; головна жилка добре виражена, бокових жилок від 5 до 15. Квітки дрібні, одностатеві, зеленувато-білі, 5-пелюсткові, зібрані у великі верхівкові або інколи в пазушні китиці. Плоди — дрібні червоні кістянки округлої форми, рясно вкриті червоно-бурими волосками. Цвіте у червні–липні, плодоносить у липні–жовтні. Росте в південній частині Криму на сухих кам’янистих схилах, у соснових лісах, серед чагарників. У степових та лісостепових частинах України культивують як декоративну та меліоративну рослину.

Офіцинальною сировиною є листя С.д. — Folia Rhois coriariae, яке заготовляють упродовж літа (червень–серпень) і сушать на сонці або під наметами, або в сушарках при температурі 40–45 °С. Листя С.д. містить фенолкарбонові кислоти та їх похідні: галову (до 4,8%), м-дигалову, елагову кислоту, метилгалат, етилгалат, β-пентагалоїлглюкозу; флавоноїди (до 2,3%): кверцетин, авікулярин, кверцитрин, кемпферол, рутин, сумафлавон, агатисфлавон, аментофлавон, хінокіфлавон, мірицетин, мірицетрин, астрагалін, ізокверцитрин, 3-О-α-L-рамнофуранозид та 3-О-β-D-глюкопіранозид мірицетину, 3-О-α-L-рамнофуранозид кверцетину, дубильні речовини (13–25%), ефірну олію (0,01%), аскорбінову кислоту. Плоди містять антоціани: хризантемін, міртилін, дельфінідин; органічні кислоти: винну, яблучну, лимонну, малеїнову, бурштинову; жирну олію (до 16%), вищі жирні кислоти: пальмітинову, стеаринову, олеїнову, лінолеву.

Листя С.д. використовують для одержання таніну та його препаратів (танальбін, тансал, антисептична рідина Новікова), які мають в’яжучу, протизапальну й антисептичну дію. Застосовують при запальних процесах ротової порожнини, носа, зіву і глотки, при діареї, ентеритах, колітах, опіках, виразках, тріщинах і пролежнях, отруєнні солями алкалоїдів і важких металів. Настоянку листя використовують у гомеопатії при діареї, ревматизмі, подагрі й паралічах. У нар. медицині настій листя С.д. застосовують при кровотечах, захворюваннях жовчних шляхів, діареї, ревматизмі, подагрі й паралічах. Медонос.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 3. Семейства Fabaceae-Apiaceae. — СПб.–М., 2010.