СОНЯШНИК БУЛЬБИСТИЙ

СОНЯШНИК БУЛЬБИСТИЙ, земляна груша, топінамбур (Helianthus tuberosus L.), від грец. helios сонце і anthos — квітка, лат. tubera — бульби; українські нар. назви: бульба, волоська ріпа, ріпа; рос.: подсолнечник лубненосный, земляная груша, топинамбур; англ.: topinambour, earthapple, Jerusalem artichoke, Jerusalem potato. С.б. — багатолітня трав’яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Батьківщина — Північна Америка. Культивується на всій території України, в Росії, Білорусі як кормова, технічна й харчова рослина, дичавіє. Коренева система мочкувата, бульби на бічних пагонах — столонах — скупчені біля основи підземного стебла. Залежно від сорту бульби мають різну форму: циліндричну, округлу, веретеноподібну, грушоподібну, діаметром 3–7 см, завд. 4–12 см, поверхня нерівна, бугриста, з добре помітними опуклими бруньками, вкрита тонкою шкіркою білого, жовтого, рожевого або фіолетового кольору. М’якуш ніжний, соковитий, солодкуватий на смак. Стебло округле, поздовжньо-борозенчасте, діаметром 3–4 см, до 2 м завв., із шорстким опушенням, густо облиствлене. Листки внизу стебла супротивні, у верхній частині — чергові, черешкові, серцеподібні, з витягнутою загостреною верхівкою, нерівномірно зубчастим краєм, рідким шорстким опушенням, темно-зелені зверху, зісподу світліші. Суцвіття — кошики діаметром 3–8 см, обгортка з численних трав’янистих листочків. Крайових язичкових неплідних квіток — 10–15, золотисто-жовтого кольору, 3–4 см завд., серединні квітки трубчасті, жовті, двостатеві, плодючі. Плід — конусоподібна сім’янка 4–6 мм завд., крапчаста, сіра. Цвіте у серпні–жовтні, плоди дозрівають у жовтні–листопаді. В умовах Полісся може не цвісти. Розмножується вегетативно. Трапляються численні гібриди соняшника та топінамбура — кормової культури топісоняшника, які мають проміжні ознаки. Надземну частину скошують двічі за сезон на корм тваринам. Бульби викопують восени і зберігають у підвалі, пересипаючи піском. Морфологічна особливість будови бульб топінамбура, відсутність шару корка на бульбах зменшують термін зберігання до 2–4 міс. Для весняно-літнього споживання викопують рано навесні, до проростання бульб. Урожайність становить 150 ц/га. Вирощують на одному місці 1–2 роки. Сировина бульби топінамбура (Helianthi tuberosi tubera) містить полісахариди (целюлозу, пектинові речовини, інулін — від 10 до 20%, фруктозу), вітаміни (аскорбінову кислоту, тіамін, каротин), азотвмісні сполуки (білки — до 2%, амінокислоти: лізин, аргінін, гістидин, треонін, триптофан), фенольні сполуки (кавову, хлорогенову, неохлорогенову кислоти), макро- (Fe, P) та мікроелементи. Використовують бульби при дієтотерапії діабету, захворюваннях, пов’язаних із дисбактеріозом, атеросклерозом, при туберкульозі, онкологічних захворюваннях, у сирому, печеному та смаженому вигляді. У промисловому масштабі одержують сироп, клітковину. Із висушених бульб готують сурогат кави. Є промисловим джерелом одержання інуліну та фруктози.

Вехов В.Н., Губанов И.А., Лебедева Г.Ф. Культурные растения СССР. — М., 1978; Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — 2-е изд. — К., 1999; Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. — К., 1991.