СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ — управління, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, які відповідають вимогам з боку оточення та дозволяють досягати конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей. С.у. — багатоплановий, управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між ФП (організацією), включаючи його окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей. За допомогою С.у. менеджери здійснюють довгострокове управління ФП (організацією), визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найсуттєвіші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, постійно їх розвиваючи та змінюючи. Концепція С.у. полягає в необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей ФП (організації); стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей. Об’єктами С.у. можуть бути ФП (організації) в цілому або окремі його стратегічні господарські підрозділи та функціональні зони. Предметом С.у. є: проблеми, які прямо пов’язані з генеральними цілями ФП (організації); проблеми та рішення, пов’язані з будь-яким елементом ФП (організації), якщо цей елемент необхідний для досягнення цілей, але в цей час відсутній або присутній у недостатньому обсязі; проблеми, пов’язані із зовнішніми факторами, які є неконтрольованими. До основних завдань С.у. належать: визначення сфери підприємницької діяльності та формування бачення того, в якому напрямку потрібно вести ФП (організацію); перетворення місії на конкретні довгострокові та короткострокові цільові показники діяльності; розробка стратегії досягнення намічених показників; реалізація та виконання обраної стратегії; оцінка діяльності, критичний аналіз ситуації та внесення корективів у місію (див. Місія фармацевтичного підприємства), цільові показники, стратегія або хід реалізації згідно з реальним досвідом, змінними умовами, новими ідеями та новими можливостями. Характерні ознаки системи С.у. певного ФП залежать від взаємодії таких чинників: розмірів підприємства; типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації; характерних ознак виробничого потенціалу; наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу; рівня управління; рівня кваліфікації персоналу тощо. Система С.у. поділяється на дві підсистеми: стратегічне планування, тобто періодичну, заплановану реакцію фірми на зміни всередині фірми та у навколишньому середовищі (управління на основі передбачення змін); управління на основі гнучких термінових рішень, що застосовується в тих ситуаціях, коли управлінські рішення необхідно приймати терміново, а очікування нового періоду планування неможливе. Завданнями цих підсистем є взаємне доповнення. Стратегічне планування призначене для того, щоб визначати нові напрямки діяльності ФП та забезпечувати погодженість дій його різних підрозділів. Управління на підставі гнучких термінових рішень призначене для випадків відхилень від цих напрямків, які можуть виникнути внаслідок появи нових можливостей і впливу сильних (слабких) сторін діяльності ФП. Вибір того або іншого виду управління залежить від рівня нестабільності навколишнього середовища, тобто від часу, відведеного ФП для ухвалення рішення.

Ансофф И. Стратегическое управление. — М., 1989; Виханский О.С. Стратегическое управление. — М., 2000; Thompson A.A., Strickland A.J. III. Strategic Management: Consept and Cases. — 1987. 4-th ed. — Texas, 1987.