СТІЧНІ ВОДИ

СТІЧНІ ВОДИ — води, які відводяться після використання у побутовій або виробничій діяльності людини шляхом водовідведення (сукупність санітарних заходів і технічного обладнання, що забезпечує видалення стічних вод за межі промислового підприємства). Здійснюється це за допомогою зливовідведення та промислово-побутової каналізації. Промислові С.в. розподіляють на три основні групи: води, що утворюються внаслідок безпосереднього використання в технологічних операціях, вони забруднені всіма речовинами, які використовуються в технологічних процесах даного виробництва; води від допоміжних операцій та процесів, утворюються при санітарній підготовці приміщень та обладнання, поверхневого охолодження технологічної апаратури; води від допоміжних цехів і цехів обслуговування (сховищ сировини палива, котельних тощо). За типом забруднень промислові С.в. розподіляють на води: забруднені переважно мінеральними домішками; забруднені мінеральними й органічними домішками. За ступенем мінералізації С.в. розподіляють на: з мінералізацією до 3 г/дм3, для знесолення яких використовують методи іонного обміну; з мінералізацією від 3 до 15 г/дм3, які знесолюють мембранними методами; з мінералізацією понад 15 г/дм3, знесолення яких доцільно здійснювати лише термічними методами. Із концентрацією органічних домішок промислові С.в. розподіляють на чотири категорії: І — до 500 мг/л; ІІ — 500–5000 мг/л; ІІІ — 5000–30 000 мг/л, IV — понад 30 000 мг/л, а за ступенем агресивності — на неагресивні (рН 6,5–8,0), слабко агресивні (рН 6,0–6,5 та 8–9) і дуже агресивні (рН <6,0 та рН >9,0). С.в. фармацевтичних підприємств здебільшого містять невеликі кількості органічних і неорганічних забрудників, тому їх об’єднують з побутовими С.в., скидають у каналізацію та направляють на міські споруди централізованого очищення. Для того щоб не порушувалися умови експлуатації каналізаційних мереж і очисних споруд, С.в. повинні відповідати певним вимогам (таблиця): не повинні бути агресивними до матеріалів каналізаційних споруд та їх обладнання; не повинні містити домішок такого розміру і щільності, які можуть засмічувати каналізаційну мережу міста та відкладатися на стінках труб і каналів; не повинні містити горючих домішок (нафтопродуктів, ефіру тощо) і розчинних газоподібних речовин у кількостях, які можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у каналізаційних мережах; температура вод у місці їх надходження не повинна перевищувати 40 °С. Не дозволяється скидати у міську каналізацію: С.в., що містять лише неорганічні речовини, або речовини які не підлягають біоорганічному розкладанню, небезпечні бактеріальні, токсичні та радіоактивні забрудники; речовини, для яких не встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) або орієнтовано допустимі речовини (ОДР); кислоти та розчинники, які при змішуванні зі С.в. утворюють сірководень, сірковуглець, окис карбону (ІІ), легколеткі вуглеводні та токсичні сполуки. Загальні вимоги до С.в., що скидаються на централізовані біологічні очисні споруди, встановлюються для кожного міста окремо з урахуванням потужності споруд, співвідношення обсягів побутових і промислових С.в., профілю промислових підприємств, кількісного та якісного аналізу стоків. Дозвіл на відведення у міську каналізацію промислових С.в. дає організація, що експлуатує комунальні та очисні споруди. Вона встановлює загальні вимоги до С.в. і перелік граничних норм (ГН) на прийом забруднюючих речовин, що зазнають біологічного розкладання, та ГДК речовин, що не піддаються біологічному розкладанню, з урахуванням місцевих умов (див. таблицю). Для очищення виробничих брудних С.в. застосовують механічні, хімічні, фізико-хімічні, термічні, біотехнологічні, а також комбіновані методи.

Таблиця. Загальні вимоги до виробничих стічних вод, що зливаються у міські каналізаційні мережі

№ з/п Показники якості С.в. Граничні
норми
1 Температура Не вище 40 оС
2 РН 6,5–9,0
3 Біологічне споживання кисню (повне), мг/л Згідно з проектом міських очисних споруд або не більше 350
4 Завислі речовини та речовини, що спливають, мг/л Згідно з проектом міських очисних споруд або не більше 500
5 Нерозчинні масла, смоли, мазут Не допускаються
6 Нафта, нафтопродукти, мг/л Не більше 20
7 Жири рослинні, тваринні, мг/л Не більше 50
8 Хлориди, мг/л Не більше 50
9 Сульфати, мг/л Не більше 400
10 Сульфіди, мг/л Не більше 1,5
11 Кислоти, горючі суміші, токсичні та розчинні газоподібні речовини, здатні утворювати в мережах та спорудах токсичні гази Не допускаються
12 Будівельне, промислове, господарсько-побутове сміття, ґрунт, абразивні речовини Не допускаються
13 Радіоактивні речовини, епідеміологічно небезпечні бактеріальні та вірусні забруднення Не допускаються
14 Речовини, для яких не встановлені ГДК Не допускаються

Механічні методи очищення застосовуються для очищення води від грубодисперсних домішок (ГДД) і олій за допомогою спеціальних апаратів (ґрат, пісколовок, фільтрів, відстійників, гідроциклонів, центрифуг та ін.). З метою поліпшення процесів очищення брудних виробничих С.в. від ГДД у воду додаються речовини, що сприяють утворенню великих пластівчастих осадів. Такими сполуками є коагулянти. Подібний ефект може бути досягнутий за допомогою впливу на воду електричних чи магнітних полів. Виробничі С.в., очищені за допомогою механічних методів, найкраще спрямовувати у систему водообороту підприємства.

Хімічні методи очищення С.в. полягають у зміні первісної форми сполук унаслідок реакцій окиснювання і відновлення, нейтралізації, конденсації. До них належать методи озонування, хлорування, гідрування. Самостійне застосування хімічного методу часто не дає повного очищення С.в. від органічних і неорганічних продуктів. Тому він застосовується у комбінації з фізико-хімічними і біотехнологічними методами очищення.

Фізико-хімічні методи очищення базуються на зміні фізичного стану забруднювачів і включають флотаційні, екстракційні, електрохімічні, сорбційні методи. Як результат, одержують нетоксичні чи менш токсичні сполуки. Розчинні у воді сполуки перетворюються у нерозчинні і легко відокремлюються, кислі й лужні стоки нейтралізуються. Ці методи застосовуються разом із біотехнологічними і термічними методами знешкодження С.в. Методи фізико-хімічного очищення потребують використання дорогих реагентів, але завдяки ефективності вони широко застосовуються у виробництві, особливо для очищення багатокомпонентних С.в. з малою концентрацією забруднювачів.

Термічні методи очищення полягають у повному окиснюванні при високій температурі (при згорянні) забруднюючих речовин з одержанням нетоксичних продуктів і твердого осаду. Можливі різні варіанти застосування термічного методу, починаючи від повного знищення стоків із невеликою кількістю твердого осаду і до значного зменшення (випарювання) їх, після чого концентровані розчини можна або поховати у відвалах, або використовувати для одержання цінних продуктів.

Біотехнологічні способи очищення одержали поширення в тих галузях промисловості, де у С.в. міститься значна кількість різних забруднень у невеликих концентраціях. Головною діючою основою біотехнологічного очищення є мікроорганізми, що використовують як поживні речовини і джерела енергії, органічні та неорганічні сполуки, що містяться у С.в. Мікроорганізми руйнують їх до діоксиду вуглецю і води й утворюють у процесі мінералізації солі азотистої та азотної кислот.

Биотехнология. В 8 кн. / Под ред. Н.С. Егорова, В.Д. Самуилова. Кн. 1: Проблемы и перспективы / Н.С. Егоров, А.В. Олескин, В.Д. Самуилов. — М., 1987; Запольский А.К., Мішкова-Клименко Н.А., Астрелін І.М. та ін. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод. — К., 2000; Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Слов.-довід. — К., 2002; Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37. — К., 2002.