ЛІКАРСЬКА РОСЛИННА СИРОВИНА БЕРЕЗИ. Родова назва берези (Б.) — Betula походить від лат. «beаtus» (щасливий, блаженний), що в індоєвропейській мові позначає «світлий» або «білий». До роду належать понад 140 видів берез, 9 з яких розповсюджені на території України. Найбільш поширеними видами є береза повисла (Betula pendula) та береза пухнаста (Betula pubescens). Морфологічні характеристики представників цього роду мають чіткі відмінності, що залежать від віку та частини рослини (див. Береза). Береза повисла та береза пухнаста описані ДФ XI та ДФ Російської Федерації як рослини, що є джерелом для отримання ЛРС — бруньок та листя. На сьогодні, відповідно до літературних даних, найбільшу лікувальну цінність мають бруньки та листя берези. Проте народна медицина використовує й іншу ЛРС берези: пилок, кору, деревину, квітки, сік, бересту тощо.
Бруньки берези є офіційною ЛРС, запаси якої великі (десятки тонн). Збирають взимку або весною, до їх розпускання. Сушать бруньки на повітрі або в сушарках при температурі 25–30 °С. Зберігають сировину в паперових мішках або в скляній тарі протягом 2 років. Бруньки містять ефірну олію, багату на сесквітерпеноїди, бетулін, пальмітинову кислоту, алкалоїди, флавоноїди (кемпферид, ізорамнетин, кемпферол, сакуранетин, 3-метиловий ефір кемпферолу, апігенін, 4´-метиловий ефір апігеніну), макро- і мікроелементи — Fe, Mn, Al, Pb, Mg, K, Ni, Ca, Сo, Cu, Na, Zn, Sr, Ва, V. В офіційній медицині настій бруньок використовують як пото-, жовчо-, сечогінний ЛП, що має бактерицидну, антисептичну, протизапальну активність. Екстракт бруньок входить до складу багатьох ЛП, що виробляються ФП Росії. У народній медицині спиртову настойку бруньок використовують у вигляді крапель при застудних захворюваннях, запаленні суглобів, хронічних захворюваннях травного тракту. Як зовнішнє знеболювальне й протизапальне, спиртову настойку березових бруньок застосовують у вигляді втирання і компресів при лікуванні пролежнів, ерозій шкіри, а також для полоскань ротової порожнини при парадонтозі.
Листя берези збирають у період вегетації (липень–червень). Сушать у сушарках при температурі 35–40 °С, зберігають у мішках з тканини протягом 3 років. Молоді листки містять до 23% білкових речовин, до 12% ліпідів, 0,8% ефірних олій, флавоноїди (авікулярин, апігенін, рутин, кверцетин, антоціани: ціанідин, дельфінідин, бетулінова кислота), каротиноїди, феноли, карбонові кислоти, дубильні речовини, кумарини, вітаміни С, Е, РР. У промислових умовах із листя берези отримують сухий екстракт, що входить до складу ЛП, які використовуються в Росії.
До складу пилку берези входять: білки, ліпіди, мінеральні солі, амінокислоти, вітаміни А, С, Е, Р, К, В1, фолієва кислота, макро і мікроелементи — Fe, Mn, P, K, Cu. Використовують при захворюваннях нервової, ендокринної та серцево-судинної систем.
Кора берези містить тритерпеноїди групи лупану (бетулоновий альдегід, бетулінова, олеанова й урсолова кислоти, лупеол), галову кислоту, дубильні речовини, катехіни, а також бетулін (40%). Саме завдяки бетуліну кора берези проявляє високий рівень гепатопротекторної дії за рахунок підвищення рівня цитохрому Р450 та зниження рівня активності аланілової та аспарагінової амінотрансфераз. Крім того, ця речовина надає ЛРС протизапальні, антисептичні, антиоксидантні властивості.
Береста — зовнішня частина кори берези, яка складається з тонких, прозорих, гладких, білих, жовтих або червоних шарів, що легко відділяються один від одного. Найкращу бересту отримують зі стовбурів берези товщиною не менше 20 см. Береста використовується для отримання березового дьогтю (Pix liquidum), що застосовується при псоріазі, себореї, мікробній та себорейній екземі, нейродерматиті, іхтіозі, герпетиформному дерматиті Дюрінга, а також входить до складу мазей (мазь Вількінсона) та лініменту Вишневського.
Деревина берези є сировиною для отримання оцту та березового вугілля. Деревинний оцет — рідина темно-коричневого кольору, яка виявляє протиглистну і дезінфікувальну дію, зумовлену наявністю фенолів і метилового спирту. До фармакопей СРСР VIII і IX видання, крім простого деревинного оцту, входили і очищений деревинний оцет, який менш токсичний, оскільки не містить фенолів і метанолу. Його використовують для полоскання ротової порожнини, а також приймають внутрішньо при блюванні та порушеннях ШКТ. Також із деревини берези отримують березове вугілля, що використовується як сорбент, при метеоризмі, коліках, підвищеній кислотності шлункового соку та отруєннях різного походження.
Весною, до розпускання листя, збирають березовий сік. До його складу входять цукри, солі калію, заліза, кальцію, вітаміни і мікроелементи. Березовий сік проявляє мієлостимулювальну та детоксикувальну дію й використовується в лікувальному харчуванні.
ЛРС берези цінується не тільки за лікувальні властивості. Ще з давніх часів її використовували у лікеро-горілчаному виробництві; є медоносною рослиною, з неї виробляють меблі, які відомі своєю надійністю та довговічністю. Березовий дьоготь використовували як дешевий і надійний засіб при дезінфекції канатів, тканин, деревини, його часто застосовували як паливо та мастильний матеріал тощо.
Береза как источник фармакологически активных веществ / К.В. Ноздрин, Е.Г. Крутых, Ю.П. Архипчев, В.И. Ноздрин // Альманах «Ретиноиды» — М. — 2005. — Вып. 19; Берестин (деготь березовый): монография / В.И. Альбанова, Т.А. Белоусова, К.С. Гузев и др. — М., 2011; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. Т. 1. — 14-е изд. — М., 2001.