СТЕРОЇДНІ ГОРМОНИ

СТЕРОЇДНІ ГОРМОНИ — гормони кори надниркової залози і статеві гормони, які є похідними стероїдного циклу прегнану. Кора надниркової залози секретує близько 50 різних гормонів, з них 8 виявляють виражену біологічну дію та називаються кортикостероїдами. За впливом на обмін речовин основні кортикоїди класифікують за двома групами: мінералокортикостероїди (мінералокортикоїди) і глюкокортикостероїди (глюкокортикоїди). Головні представники першої групи — альдостерон і дезоксикортикостерон. Основні глюкокортикостероїди — кортизол (гідрокортизон) і кортизон. Гормони кори надниркової залози та їх синтетичні аналоги широко використовують у клінічній практиці.

Ендогенні гормони кори надниркової залози необхідні для життєдіяльності людини та тварин. Тварини гинуть через кілька днів після видалення надниркової залози (адренектомії). Гостра недостатність надниркової залози супроводжується згущенням крові, зниженням АТ, розладами ШКТ, астенією, зниженням температури тіла і порушенням основного обміну, спостерігається також втрата натрію і затримка калію, гіпоглікемія, затримка в крові азотистих речовин. У людини при недостатності кори надниркової залози виникає хвороба Аддісона або бронзова хвороба. При цьому захворюванні шкіра набуває бронзового відтінку, у хворого зменшується маса тіла, знижується АТ, скоротлива функція серцевого м’яза, виникає гіпоглікемія, швидка втомлюваність, висока чутливість до інфекцій. Хвороба частіше за все закінчується смертю.

Мінералокортикостероїди, які утворюються в клубочковій зоні надниркової залози, беруть участь у регуляції мінерального обміну, підвищують АТ, тонус і поліпшують працездатність м’язів. Найактивніший із них альдостерон збільшує реабсорбцію натрію й хлору в нирках і знижує реабсорбцію калію. Накопичення натрію в крові і тканинах призводить до затримання води в організмі. Недостатність мінералокортикостероїдів призводить до зменшення реабсорбції натрію й хлору. Організм втрачає більшу кількість натрію, що несумісно з життям. Тільки введення мінералокортикостероїдів (дезоксикортикостерону ацетат) у цьому випадку може врятувати хворого. Також мінералокортикоїди застосовують при міастенії. Глюкокортикоїди утворюються в пучковій зоні надниркової залози і регулюють вуглеводневий, білковий та жировий обмін. Вони підвищують рівень цукру в крові за рахунок утворення його з білків та жирів у печінці, посилюють мобілізацію жиру з жирових депо, під впливом глюкокортикоїдів в деяких органах і тканинах починають домінувати процеси розпаду білка над їх синтезом. Недостатня секреція глюкокортикоїдів знижує чутливість організму до несприятливих факторів та патологічних процесів. Хвороби, особливо інфекційні, в цьому випадку мають тяжкий перебіг і можуть призвести до смерті. Важлива роль глюкокортикоїдів виявляється в підтриманні нормальної функції нирок, вони підвищують швидкість клубочкової фільтрації. Глюкокортикоїди пригнічують запальні процеси, алергічні реакції, тому їх називають протизапальними гормонами. Глюкокортикоїди підвищують стійкість організму до сильних впливів (стресорів). Вони пристосовують організм до несприятливого впливу навколишнього середовища і тому їх ще називають адаптивними гормонами. У клінічній практиці глюкокортикоїди застосовують у комплексі з іншими ЛП для лікування багатьох гострих та хронічних захворювань: хвороба Аддісона, артрити, дерматити, нейродерміти, екземи, тяжкі алергічні реакції — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, астматичний статус, шок різного генезу; черепно-мозкові травми, інсульт, хвороби печінки, гломерулонефрит, хвороби крові (гемолітична анемія, гострий лімфо- і мієлобластний лейкоз) та у трансплантології.

Статеві гормони (гормони, які утворюються у статевих залозах та забезпечують статеву функцію організму) поділяють на чоловічі та жіночі. До чоловічих статевих гормонів відносять тестостерон, андростерон. Утворюються вони у насінниках і в невеликій кількості в корі надниркової залози. Ближче до старості, коли гормональна діяльність насінників згасає, кора надниркової залози залишається єдиним джерелом секреції чоловічих статевих гормонів (андрогенів). У медицині широко використовують такі препарати з активністю чоловічих статевих гормонів: тестостерону пропіонат, тестенат, тетрастерон, метилтестостерон, тестобромлецит. Андрогени необхідні для нормального розвитку і статевої діяльності чоловічого організму. Вони забезпечують розвиток первинних і вторинних чоловічих статевих ознак і статевий потяг. Тестостерон стимулює сперміогенез. Андрогенні препарати застосовують для лікування: інфантилізму, імпотенції (див. Еректильна дисфункція), безплідності, пухлин молочної залози та яєчника, клімактеричного синдрому та функціональних маткових кровотеч. статеві жіночі гормони поділяють на естрогени (естрон, естрол, естрадіол) і гестагени (прогестерон). Більшість естрогенів утворюються в оболонці фолікулів і граафових бульбашках. Деякі естрогени утворюються в корі надниркової залози (див. естрогени). До гестагенів відносять гормони, які утворюються в жовтому тілі яєчників у III триместр вагітності, виробляються також плацентою. Основним серед них є прогестерон. У медицині використовують також синтетичні гестагенні препарати: оксипрогестерону капрат, прегнін, норетестерон, алілестренол та ацетомепрегенол. Гестагени забезпечують нормальний перебіг вагітності, готують ендометрій до імплантацій заплідненої яйцеклітини, стимулюють розвиток молочних залоз. У подальшому забезпечують процеси, пов’язані з вагітністю. Гестагенні препарати призначають для запобігання звичайним абортам у I триместр вагітності, при порушенні менструального циклу у жінок, які не народжували. Виділення стероїдних гормонів контролюється ЦНС і тісно пов’язано з функцією гіпофіза. Напр., АКТГ є фізіологічним стимулятором кори надниркової залози. Гормони надниркової залози у свою чергу впливають на гіпофіз, пригнічують виділення АКТГ і зменшують таким чином подальше збудження надниркової залози. Фолікулостимулювальний гормон прискорює розвиток фолікулів і перетворення їх на граафові бульбашки. Лютеїнізуючий гормон стимулює розвиток внутрішньосекреторних клітин в яєчниках і таким чином підвищує утворення естрогенів; стимулює в яєчнику овуляцію й утворення на місці фолікула жовтого тіла. Пролактин стимулює утворення в жовтому тілі прогестерону. Між секрецією гонадротопінів і жіночих статевих гормонів існує відношення за типом зворотного зв’язку. Таким же чином внутрішньосекреторна діяльність яєчок знаходиться під регулювальним впливом гонадотропних гормонів передньої долі гіпофіза. Фолікулостимулювальний гормон прискорює розвиток звитих сім’яних канальців і сперміогенезу. Лютеїнізуючий гормон стимулює розвиток внутрішньосекреторних елементів в яєчках, тим самим збільшує утворення в них андрогенів. Так, регуляція утворення й виділення стероїдних гормонів здійснюється замкнутою саморегулювальною системою гіпоталамус — гіпофіз — надниркова (статева) залоза.

До стероїдів також належить ціла низка сполук рослинного (фітостерини, аглікони стероїдних сапонінів та кардіотонічних глікозидів, вітаноліди, стероїдні алкалоїди) та тваринного (вітаміни групи D) походження. Вони мають різну фармакологічну активність, їх широко застосовують у медицині.

Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Логинов А.В. Физиология с основами анатомии человека. — М., 1989; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2002; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.