СТЕРИЛЬНІСТЬ

СТЕРИЛЬНІСТЬ (лат. sterilis — безплідний) – відсутність у середовищі, організмі, будь-якому матеріалі або виробі життєздатних мікроорганізмів та їх спор. Обробка різноманітними способами матеріалів та виробів для їх стерилізації (знепліднення) започатковується в перших мікробіологічних дослідженнях. Стерилізацію застосовують у медицині, мікробіології, гнотобіології, харчовій промисловості та інших галузях народного господарства. Стерильними повинні бути: інструменти, матеріали та інші вироби, які можуть мати безпосередній контакт з поверхнею рани, або кров’ю для переливання, або ЛП для ін’єкційного застосування, очні ЛП та з антибіотиками, для немовлят та дітей віком до одного року, для введення у порожнини тіла, де в нормальному стані відсутні мікроорганізми (середнє вухо, матка, сечовий міхур та ін.), ЛП для місцевого застосування, які наносяться на ушкоджену шкіру (рани, опіки) та слизові оболонки, а також субстанції та допоміжні речовини, які відповідно до вимог ДФУ мають бути стерильними.

С. є одним з основних показників якості стерильних ЛП. Необхідність одержання стерильних ЛП викликана особливістю їх застосування та властивостями АФІ. Наявність у них мікроорганізмів може призвести до інфікування організму, а отже — до тяжких наслідків.

С. таких ліків має забезпечуватися належним чином валідованим процесом виробництва, дотриманням асептики і застосуванням стерилізації. До більшості методів стерилізації спори мікроорганізмів стійкі. Тому застосування для стерилізації відповідних методів повинно забезпечувати необхідний та відтворюваний рівень летальності високостійких як патогенних, так і сапрофітних мікроорганізмів та їх спор у межах установлених допусків. Методи і засоби стерилізації, які використовуються на практиці, повинні бути ефективними та не псувати об’єкти, які піддаються стерилізації. Метод і режим стерилізації об’єктів мають бути визначені чинною НТД. Вибір того або іншого методу для стерилізації конкретних виробів визначається особливістю методу (його перевагами або недоліками), властивостями об’єкта, який піддається стерилізації, його об’ємом або масою та наявністю обладнання для його застосування. Існують фізичні, механічні та хімічні методи стерилізації. До фізичних методів відносять: термічний або паровий (насиченою водяною парою під тиском, плинною парою); повітряний (сухожарова стерилізація) та нагрівання у воді (тиндалізація та пастеризація); променевий — стерилізація інфрачервоним, ультрафіолетовим, радіаційним та лазерним випромінюванням; стерилізація струмами високої частоти. Найбільш поширеними методами в умовах аптек є термічна стерилізація — автоклавування (див. Автоклавування), а також УФ-опромінюванням за допомогою бактерицидних випромінювачів різних конструкцій. Тривалість стерилізації залежить від фізико-хімічних властивостей препарату або речовини, об’єму рідини, а також від конструктивних особливостей обладнання, що використовується. Стерилізація плинною парою здійснюється насиченою водяною парою температури 100 °С. Плинна пара застосовується в тих випадках, коли необхідно вбити тільки вегетативні форми мікроорганізмів. При наявності в об’єкті спорових форм цей метод неефективний. При об’ємі розчину до 100, від 101 до 500 та від 501 до 1000 мл термін стерилізації становить 30; 45; 60 хв відповідно. Стерилізація розчинів об’ємом понад 1 л забороняється. При методі автоклавування стерилізуючим агентом є водяна насичена пара при надлишковому тиску і температурі 110–132 °С. Цей метод при високій надійності зумовлений механізмом дії на мікробну клітину пари та активним проникненням її між об’єктами стерилізації і всередину капілярно-пористих матеріалів, не викликає зміни фізико-хімічних властивостей лікарських речовин. Водні розчини лікарських речовин в скляних герметично закупорених флаконах до 100; 200; 500 мл або ампулах стерилізують 8; 12; 15 хв відповідно. Жири і олії при цій температурі витримують протягом 2 год. Повітряну стерилізацію проводять сухим гарячим повітрям в сушильно-стерилізаційних шафах при температурі 180–200 °С. Цим методом стерилізують головним чином термостабільні порошки (натрію хлорид, цинку оксид, тальк тощо), жири, мінеральні та рослинні олії, ланолін, вазелін, а також вироби зі скла, металу, силіконової гуми, фарфору та ін. Дрібні скляні й металеві предмети (лійки, піпетки та ін.) поміщають у сушильні шафи в спеціальних біксах. Цим способом не можна стерилізувати водні розчини для ін’єкцій, оскільки при високій температурі лікарські речовини розкладаються, а ампули розтріскуються. Тиндалізація — дрібна стерилізація, яка полягає в нагріванні при температурі 60–65 °С по 1 год протягом 5 днів або при температурі 70–80 °С — протягом 3 днів. Стерилізовану рідину у проміжках між нагріваннями зберігають при температурі 25–37 °С. Цей метод стерилізації використовують для лікарських речовин та їх розчинів, які не витримують нагрівання при 100 °С. При цьому гинуть не тільки мікроорганізми, але й їх спори, які проростають в інтервалах між нагріваннями. Метод тиндалізації в аптечній практиці використовують рідко. Частіше його застосовують у промислових умовах при приготуванні ампульованих розчинів відповідно до вказівок НТД. Тиндалізація за кінцевим результатом не поступається автоклавуванню, але більш тривала. Пастеризація — одноразове нагрівання розчину при температурі 80 °С протягом 30 хв. Пастеризація дає можливість знищити вегетативні форми мікроорганізмів, але не спори. Дозволяється користуватися цим способом при приготуванні розчинів термолабільних речовин із додаванням антисептиків (0,5% фенолу або 0,3% трикрезолу). За наявності антисептика знижується вірулентність і життєздатність мікробів, зупиняються їх ріст і розмноження. Спори мікробів не знищуються, але за наявності антисептика не проростають. Контроль ефективності термічних методів стерилізації здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних приладів (термометрів та манометрів), хімічних та біологічних тестів. Хімічний тест стерилізації базується на властивостях низки речовин змінювати свій фізичний стан або колір під впливом температури. Напр. сірка (Тпл 111–120 °С), кислота бензойна з метиленовим синім (121–122 °С), кислота бурштинова (180–184 °С ) та ін.

Уведення в практику охорони здоров’я та у промисловість великої кількості виробів із термолабільних матеріалів сприяло розвитку холодних методів стерилізації. До таких методів належать променеві (використовуються тільки в промислових умовах, за винятком УФ-випромінювання), механічний та хімічний. Механічним способом — бактеріальною фільтрацією — стерилізують розчини термолабільних лікарських речовин, а також вакцини та сироватки, чутливі до теплового впливу. Метод стерилізуючого фільтрування реалізують за допомогою глибинних, мембранних та скляних фільтрів. Глибинні фільтри характеризуються сорбційним та інерційним механізмом утримання часток. Велика товщина цих фільтрів приводить до того, що вони утримують частинки меншого розміру, ніж розмір пор фільтра. При тривалому фільтруванні можливе проростання мікроорганізмів, затриманих фільтром, і попадання їх у фільтрат. Крім того, велика частина глибинних фільтрів складається з волокнистих матеріалів, у зв’язку з чим виникає загроза відриву незакріплених волокон і забруднення фільтрату. Досить часто для стерилізації рідких ЛП застосовують мікропористі мембранні фільтри, які позбавлені цих недоліків. Вони мають постійний розмір пор не більше 0,22 мкм. При використанні для фільтрування скляних фільтрів для стерилізації розчинів, які вводяться ін’єкційно, на виході фільтрату має бути встановлений передфільтр, який має більші пори. Зараз виробляють мембранні фільтри «Владипор» з целюлози ацетату 10 номерів у діапазоні розмірів пор від 0,05 до 0,95 мкм і більше. Усі технологічні операції при стерилізуючій фільтрації слід проводити в асептичному блоці аптеки або на підприємствах у чистій зоні А. При стерилізуючому фільтруванні мікроорганізми повністю видаляються з розчину, тим самим забезпечуючи його С. До хімічних методів відносять стерилізацію бактерицидними газами (озон, етилену та пропілену оксиди) і розчинами хімічних речовин — антисептиків та антимікробних консервантів, які використовуються тільки за вказівками НТД. При використанні парового, повітряного, радіаційного і газового методів вироби стерилізують в упаковці. Методи контролю С. ЛП (методи прямого висівання та мембранної фільтрації) наведені у ДФУ, Європейській Фармакопеї та інших джерелах, які базуються на встановленні повної відсутності росту мікроорганізмів у живильних середовищах за певних умов. Випробування на С. проводять при періодичному або вибірковому контролі діяльності підприємства; коли ефективність стерилізації залежить від багатьох параметрів, частину з яких важко контролювати (стерилізація фільтруванням, хімічна стерилізація); при використанні мікробіологічних індикаторів; при найменшому порушенні режиму стерилізації або виникненні сумнівів у дотриманні режиму.

БМЭ — 1976; ДФ України. — Х., 2001; ГФ СССР: — 11-е изд., доп. — М., 1989. — Вып. 2; Надлежащая производственная практика лекарственных средств / Под ред. Н.А. Ляпунова, В.А. Загория, В.П. Георгиевского и др. — К., 1999; Промышленная стерилизация, стерильность готовой продукции и методы ее контроля / П.П. Барашев, В.И. Кивман, Ю.Ф. Крылов и др. // Хим.-фармац. журн. — 1983. — № 6.