СТЕРИЛІЗАЦІЯ

СТЕРИЛІЗАЦІЯ (лат. sterilis — безплідний) — повне звільнення будь-якої речовини або предмета від мікроорганізмів шляхом впливу на них фізичних або хімічних факторів. Оброблення різноманітними способами матеріалів та виробів для їх С. розпочали ще під час перших мікробіологічних досліджень. С. застосовують у медицині, мікробіології, гнотобіології, харчовій промисловості та інших галузях народного господарства. У медицині стерилізують усі вироби (апарати, прилади, інструменти, матеріали та ін.), які мають безпосередній контакт з поверхнею рани, кров’ю для переливання або ЛП для підшкірного, в/м і в/в та іншого введення, а також для перорального прийому дітям раннього віку і т.п. С. є основою асептики. Методи і засоби С. повинні гарантувати повне знищення всіх, у т.ч. високовитривалих мікроорганізмів як патогенних, так і непатогенних. До переважної більшості методів С. спори мікроорганізмів стійкі. Тому застосування відповідних методів повинно забезпечувати необхідний та відтворюваний рівень летальності мікроорганізмів та їх спор у рамках установлених допусків. Методи і засоби С., які використовуються на практиці, повинні бути ефективними та не псувати об’єкти, які піддаються С. Існують фізичні, механічні та хімічні методи С. До фізичних методів відносять: тепловий — паровий (автоклавування) та повітряний (сухожарова С.); променевий — С. ІЧ-, УФ-, радіаційним та лазерним випромінюванням. До механічного методу відносять бактеріальну фільтрацію. До хімічних методів відносять С. газами і розчинами хімічних речовин. Вибір того або іншого методу для С. конкретних виробів визначається особливістю методу — його перевагами, недоліками і властивостями виробу, який піддається С., та наявністю обладнання для його застосування. Введення в практику охорони здоров’я та інших видів промисловості великої кількості виробів із термолабільних матеріалів сприяло розвитку холодних методів С. при температурі ≤80 °С. До таких методів відносять фільтрування, радіаційний, газовий метод і використання хімічних розчинів. Окрім перерахованих, продовжують також застосовувати традиційний метод кип’ятіння, який, правда, як виявили численні дослідження, не забезпечує повної С., оскільки деякі спорові форми мікроорганізмів, віруси і вегетативні форми окремих коків при цьому не гинуть, унаслідок чого його не можна застосовувати для С. ЛП. При використанні парового, повітряного, радіаційного і газового методів вироби стерилізують в упаковці. При паровому методі стерилізуючим агентом є водяна насичена пара при надлишковому тиску і порівняно низькій температурі 110–132 °С при експозиції (час стерилізаційної витримки) 60±20 хв. Цей вплив при високій надійності зумовлений механізмом дії пари на мікробну клітину та активним проникненням її між об’єктами С. і всередину капілярно-пористих матеріалів шкідливого впливу на них.

БМЭ. — 3-е изд., М., 1974. — Т. 24; ДФУ. — Х., 2001.