Кишкові коліки у новонароджених (грец. colicos — біль у кишечнику). Вони посідають одне з провідних місць у порушенні травлення у дітей грудного віку. На думку багатьох авторів, функціональні розлади ШКТ у дітей коливаються від 20 до 90% залежно від віку, статі, годування. Загальновизнаним діагностичним критерієм К.к.н. є «правило трьох», тобто раптова поява нападу плачу і рухового занепокоєння протягом 3 год/добу, не менше 3 днів на тиждень протягом ≥3 тиж поспіль. Частота появи кольок і прояви клінічної симптоматики зменшуються у міру дорослішання, чим менші гестаційний вік і маса тіла при народженні, тим вищий шанс розвитку у дитини кишкових коліків. Зазвичай вони з’являються з 2–3-тижневого віку і закінчуються до 3–4 міс без будь-яких наслідків, самостійно. Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості новонароджених, можна стверджувати, що кишкові коліки є функціональним порушенням травлення і певною мірою «умовно» фізіологічним станом періоду адаптації та дозрівання ШКТ немовляти, що супроводжується порушенням стану здоров’я і самопочуття. Принциповим у діагностиці К.к.н. є вік (перші місяці життя), періодичність появи больових нападів і зв’язок їх із годуванням на тлі задовільного стану в період між нападами. Факторами їх розвитку з боку матері є: порушення харчування матері (вживання продуктів, що спричиняють газоутворення: огірків, капусти, бобових, кукурудзи, квасу, свіжого білого хліба та ін.); шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики); стреси; несприятливий акушерсько-гінекологічний анамнез.
З боку дитини: ознаки постгіпоксичної енцефалопатії; недоношеність; порушення правил годування (заковтування повітря при годуванні, порушення технології приготування сумішей).
Серед основних етіопатогенетичних факторів розвитку кишкових коліків у новонароджених виділяють: морфофункціональна незрілість периферичної іннервації кишечнику, дисфункція центральної регуляції травлення, пізнє формування ферментативної травної системи і становлення мікробіоценозу кишечнику. Не виключаються з причин розвитку К.к.н. алергічні та псевдоалергічні реакції, харчові добавки, перехід із природного на штучне годування; часто носять другорядний характер і можуть бути зумовлені патологією ЦНС та вегетативної нервової системи, інфекційними захворюваннями, хірургічною патологією, дисбіотичними процесами кишечнику — це потребує додаткового обстеження і спостереження. Клінічно К.к.н проявляються нападами спастичного болю в животі. Напад починається несподівано серед повного благополуччя, частіше у хлопчиків, під час або після годування проявляється надмірним плачем без видимих причин. Дитина стає неспокійною: кричить, сучить ніжками, руки притиснуті до тулуба, стопи холодні на дотик, животик напружений, роздутий, можливі відрижки. Полегшення настає самостійно чи після відходження газів, дефекації. У період між нападами дитина спокійна, має хороший апетит, надбавку у масі тіла, позитивний емоційний настрій.
Характерними ознаками кишкових коліків у новонароджених є: поява їх у віці 2–3 тиж; виникнення пароксизмів занепокоєння щоденно в один і той же час (з 18:00 до 22:00); тривалість колік ≥30 хв; полегшення після відходження газів або дефекації.
Супроводжуються коліки у новонароджених гучним криком, гіперемією обличчя, вздуттям животика, блідністю носогубного трикутника, характерними рухами кінцівок.
У діагностиці кишкових коліків можна використовувати «щоденник плачу», де зазначається час, тривалість, частота плачу, зв’язок із годуванням, характер випорожнення, основні візуальні ознаки нападу. Кишкові коліки можуть з’являтися в будь-якому грудному віці, але якщо вони виникають із 2–3-тижневого віку, то швидше за все є функціональним порушенням діяльності ШКТ, якщо у віці 4–5 міс, то необхідне поглиблене обстеження дитини.
При появі загрозливих симптомів, таких як підвищення температури тіла; домішки в калі; зміни картини крові; відмова від їжі; судоми; відсутність надбавки маси тіла; біль у животі при пальпації; відсутність випорожнень; блювання з домішками крові — необхідна консультація спеціаліста та додаткове обстеження.
Особливості клініки К.к.н. у недоношених дітей полягають у тому, що у глибоконедоношених (термін гестації <32 тиж) проблеми К.к.н. практично відсутні. У зв’язку з подовженням періоду заселення мікрофлори кишечнику і нездатностю до формування спазму, період адаптації ШКТ глибоконедоношених дітей проходить порівняно легко. У недоношених дітей >35 тиж гестації К.к.н. виникають раніше, їх тривалість збільшується до 5–6-місячного віку.
Лікування коліків у немовлят має бути комплексним, послідовним і мати поетапний характер. Перш за все необхідно провести бесіду з батьками та родичами з приводу створення сприятливої психоемоційної атмосфери для матері й дитини, пояснити причини виникнення коліків і чим допомогти дитині при їх появі. Крім того, важливим є навчання матері навичкам правильного прикладання дитини до грудей: животик маленького має бути притиснутий до живота матері, його шия і тулуб — перебувати на одній лінії, необхідне правильне захоплення соска для профілактики аерофагії. Тривалість годування становить у середньому 30 хв, оскільки в перші 15 хв дитина отримує «переднє» молоко, насичене вуглеводами, що спричиняє газоутворення, а «заднє» молоко багате жирами і містить багато лактази, ферменту, необхідного для повного розщеплення «переднього» молока. Якщо дитина перебуває на штучному або змішаному годуванні, перевагу слід віддавати сумішам з додаванням олігосахарів або низьколактозним сумішам, що містять жировий компонент — коротколанцюгові тригліцериди, при виражених К.к.н. — суміші з частково гідролізованим білком. Після годування рекомендується протягом 10–15 хв потримати дитину в похилому положенні (під кутом 45˚), вниз животом, для відходження повітря, яке заковтується під час годування. Обов’язковою є корекція раціонального харчування годувальниці. При збереженні різноманітного і повноцінного харчування годувальниці необхідно з раціону вилучити компоненти, які спричиняють підвищене газоутворення, таких як капуста, огірки, бобові, кукурудза, свіжий білий хліб, наваристі бульйони, квас, приправи.
Щоб допомогти зняти больовий синдром при кишкових коліках, рекомендують:
- м’яке погладжування животика дитини за годинниковою стрілкою;
- зміну положення тіла та викладання на животик;
- почергове згинання-розгинання ніжок, притискаючи їх до животика (6–8 разів);
- грілку на ділянку животика (5–10 хв); масаж животика.
Доцільним є застосування фітопрепаратів вітрогінної та м’якої спазмолітичної дії (коріандру, фенхелю, ромашки, вербени, м’яти перцевої та ін.). За відсутності ефекту вищенаведених рекомендацій показано застосування газовідвідної трубочки або очисної клізми, можливе введення свічки із гліцерином. Найчастіше таку методику використовують для усунення спазмів у дітей із патологією ЦНС. У разі, коли використані заходи не дали бажаного результату, необхідно призначити прокінетики та спазмолітичні препарати, пробіотики, сорбенти, панкреатичні ферменти залежно від установленого діагнозу. У цілому кишкові коліки у новонароджених належать до функціональних порушень діяльності ШКТ, тому при дотриманні всіх правил догляду, годування, фізичних вправ і виконання вищезазначених рекомендацій вираженість симптомів спазму кишечнику зменшується і більше вони не повторюються.
Бердникова Е.К. Функциональные кишечные колики, тактика их коррекции у детей раннего возраста // Фарматека. — 2011. — № 1; Бердникова Е.К., Кешикян Е.С. Функциональные нарушения желудочно-кишечного тракта у детей раннего возраста // Педиатрия. — 2007. — № 1; Кешикян Е.С. Кишечные колики и коррекция микробной колонизации у детей первых месяцев жизни. Лекция для врачей. — М., 2007; Хавкин И.А. Младенческие кишечные колики // Педиатрия. — 2007. — № 2.