СРІБЛО

СРІБЛО — проста речовина елементу Аргентуму (Argentum). Ag — елемент I В групи V періоду періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва, пор. н. 47, ат. м. 107,868. Природний Аргентум складається з двох стабільних ізотопів з масовими числами 107 (51,35%) та 109 (48,65%). Відомо 14 радіоактивних ізотопів Аргентуму з масовими числами від 102 до 117 і 10 ізотопів з ТЅ від декількох секунд до декількох років.

С. — легкий, дуже пластичний метал білого кольору, його Тпл становить 960,5 °С, Ткип — 2212 °С, густина — 10,50 г/см3. На відміну від інших металів, він має найбільшу відбиваючу здатність, яка дорівнює 95%, найвищу питому електропровідність — 62,97·10–4 ом–1·см–1 (25°) та найвищу теплопровідність — 0,974 кал/см·с·град. (18 °С). Хімічно С. малоактивне, але утворює сплави з багатьма металами. З киснем за звичайних умов срібло не взаємодіє, з сірководнем легко утворює сульфід, тому на повітрі легко вкривається тонким шаром Ag2S. С. нерозчинне у воді. З галогенами легко реагує за звичайних умов, а з сіркою — при високій температурі. З азотом, вуглецем С. безпосередньо не реагує навіть при високих температурах. Гідрид AgH білого кольору, нітрид Ag3N чорного кольору, який легко вибухає, ацетилід Ag2C2 також вибухова речовина. Під дією світла галогеніди Аргентуму розкладаються на складові елементи. У хлоридній кислоті та лугах С. не розчиняється, а в нітратній кислоті та гарячій концентрованій сульфатній кислоті розчиняється легко. Більшість солей Аргентуму важкорозчинні. Із розчинних солей найбільше значення має аргентум нітрат (AgNO3). Вміст Аргентуму в земній корі становить 1·10–5%, у морській воді — 0,3–10 мг/т. Аргентум входить до складу рослинних і тваринних організмів. У тканинах людини міститься до 0,03 мг Аргентуму на 100 г сухої ваги. У добовому раціоні людини міститься приблизно 0,08 мг Аргентуму. У природі він зустрічається у вигляді самородного С. з домішками інших елементів, з якими утворює тверді розчини, а також у вигляді сполук у складі різноманітних мінералів. С. одержують в основному як побічний продукт при плавленні свинцево-цинкових та мідних рудних концентратів, а також золотоносних руд. Чистий метал, який використовується при визначенні атомної маси, одержують із рафінованого С. Методи визначення іонів Аргентуму мають низку якісних реакцій: 1) реакцію з розведеною хлоридною кислотою та її солями з утворенням білого сирнистого осаду аргентум хлориду, який чорніє на світлі внаслідок розкладання та виділення металічного С.; 2) реакцію з солями йодидної кислоти з утворенням жовтого осаду AgI; 3) реакцію з солями хроматної кислоти з утворенням бурого осаду Ag2CrO4; 4) реакцію відновлення до металічного С. (реакцію срібного дзеркала), в якій аргентум (І) оксид відновлюється формальдегідом, іонами Mn2+, Sn2+ та ін. Кількісно Аргентум визначають методами електрометричного аналізу, колориметричними та нефелометричними методами. У медицині Аргентум та його сполуки використовують як ЛП, напр. аргентум нітрат (Argenti nitras; Ляпіс), срібла сульфадіазин (Silver sulfadiasine; Дермазин). Крім того, до групи препаратів Аргентуму належать препарати С. колоїдного — Коларгол і Протаргол. Фармакологічні властивості препаратів Аргентуму визначаються специфічною біологічною активністю іонів Ag+, які утворюються при дисоціації його сполук. Однією із головних фармакологічних властивостей препаратів Аргентуму є їх антимікробна дія. Їх використовують переважно як антисептики. Аргентум нітрат і протаргол застосовують як в’яжучий ЛП. У ряді випадків аргентум нітрат per se або у вигляді концентрованих розчинів використовують для припікання кондилом, бородавок тощо.

БМЭ. — М., 1984. — Т. 23; Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000; Суховеев І.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О. и др. Химическая энциклопедия. — М., 1988. — Т. 4.