СОСНА

СОСНА (Pinus L.) — рід хвойних вічнозелених дерев і (рідше) кущів родини соснових (Pinaceae). Відомо близько 100 видів, поширених у лісовій зоні Євразії та Північної Америки, рідше — у горах тропіків Північної півкулі. У країнах СНД зустрічається близько 12 видів. С. звичайна (С. лісова) — Pinus sylvestris L. (pinus — лат. назва С., можливо, пов’язана з кельтським pin — гора; лат. sylvestris, tre — лісовий від sylva — ліс, середньовічна форма написання sylvestris, прийнята К. Ліннеєм; з погляду лат. мови точніше silvestris). Рос. назва: сосна обыкновенная, сосна лесная. Високе струнке дерево 25–50 м завв. з конусоподібною або пірамідальною кроною й моноподіальним кільчастим гілкуванням. Кора нижньої частини стовбура темно-сіра з глибокими тріщинами; молоді пагони зеленкуватого кольору. Листки (хвоїнки) лінійно-голчасті 4,5–7 см завд., темно-зелені, зверху випуклі, знизу жолобкоподібні, загострені, розміщені на вкорочених пагонах по два, тримаються протягом 3–5 років. Чоловічі шишечки сіро-жовті, рідше — червонуваті, яйцеподібні, завд. 3–7 мм, зібрані колосовидно при основі молодих видовжених пагонів. Жіночі — червонуваті одиничні або по 2–3 см завд., шишечки розташовані у верхній частині пагонів; нестиглі шишки зелені, конічні, після достигання сірувато-бурі, матові, яйцеподібновидовжені 3–7 см завд., обвислі; їх луски дерев’яніючі, лопатчасті, із майже ромбічним потовщенням (щитком) і горбчастим сосочком на його верхівці. Насіння горішкоподібне, зазвичай з крилом. Запилюється у травні, насіння дозріває наприкінці наступного року, при цьому лусочки шишок відходять одна від одної, розкриваються і звільняють насіння. С. утворює суцільні ліси чи зустрічається в змішаних лісах у всій лісовій зоні, використовується для одержання лікарської сировини і продуктів, що застосовуються у медицині та інших галузях народного господарства. Для медичних потреб використовують бруньки, хвою, живицю й продукти її переробки. Офіцинальна сировина — соснові бруньки — Gemmae Pini або точніше пагони С. — Turiones Pini — це верхівкові вегетативні пагони, що заготовляють узимку або навесні (лютий–березень). Бруньки, що сидять по кілька штук, зрізують секаторами або ножами у вигляді коронок із залишком стебла близько 3 мм. Сушать на горищах чи під навісами з доброю вентиляцією, розклавши сировину тонким шаром на папері чи тканині. Не можна сушити соснові бруньки на горищах під залізним дахом і в сушарках. У С. смола утворюється у смоляних ходах, що пронизують деревину і кору в горизонтальному і вертикальному напрямках. При підсочці відбувається смоловитікання. Смола, що витікає, називається живицею (див. Живиця). Зібрану живицю плавлять, декантують і фільтрують, звільняючи від води і сторонніх домішок. При перегонці з водяною парою відганяється близько 25% етерної олії (живичного скипидару), після очищення якого одержують олію терпентинну очищену (скипидар) — Oleum Terebinthinae rectificatum, що застосовується в медицині і техніці. Після відгону етерної олії залишається смола — каніфоль — Colophonium, яку раніше використовували для виготовлення пластирів. При сухій перегонці деревини пнів і дерев С. спочатку одержують скипидар кращої якості, потім технічний, дьоготь (Pix liquidae) і деревний оцет, у казані залишається вугілля. Дьоготь використовується для лікування захворювань шкіри (екземи, корости, псоріазу), він входить до складу мазей Вишневського і Вількінсона.

Бруньки сосни містять етерну олію до 0,36%, дубильні речовини, гірку речовину пініпікрин, каротин, аскорбінову кислоту, метильні похідні флавоноїдів. До складу етерної олії входять α- і β-пінен, карен, терпінеол, лимонен та інші терпеноїди. Хвоя С. містить смолу (7–12%), каротин, аскорбінову кислоту до 0,2%, дубильні речовини, до 1% етерної олії, у складі якої є пінен (до 40%), лимонен (до 40%), борнілацетат (до 10%), борнеол, кадинен та інші терпени. Галенові препарати бруньок С. мають відхаркувальні, дезінфікуючі, сечогінні та жовчогінні властивості. Відвар бруньок застосовують при запаленнях ВДШ, при бронхіті, хронічному запаленні легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам’яній хворобі, запаленні жовчного міхура. Соснові бруньки входять до складу грудного чаю. Виготовлений із свіжих бруньок сосновий «мед» вживають від кашлю і як джерело вітаміну С. При застосуванні зовнішньо препарати бруньок є ефективними при запальних захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), при кольпітах і дисплазії шийки матки (ванночки та спринцювання), при ревматизмі та захворюваннях шкіри (ванни). Очищений скипидар містить пінен (до 75%), карен, сільвестрен, кадинен, терпінеол та інші терпени. Його застосовують у мазях, лініментах і різних сумішах як місцевоподразнювальну і відтяжну речовину при ішіасі, невралгіях, міозитах і ревматизмі. Хвою С. — Folia Pini — збирають у вигляді лапок у будь-який час на лісосіках. Із хвої одержують етерну олію — Oleum Pini, яка входить до складу препаратів Пінабин і Фітолізин, що мають протизапальну і спазмолітичну дію і застосовують при нирковокам’яній хворобі; її також використовують для інгаляцій при захворюваннях легень і для освіження повітря в лікарняних приміщеннях. Із хвої роблять сосновий екстракт, який додають до ванни. Застосовується в гомеопатії. У ряді країн для одержання скипидару використовують місцеві види С.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред А.М. Гродзинський. — К., 1992; European Pharmacopoeia. — 4th ed. — 2002; Leung A. Encyclopedia of Common Natural Ingredients used in Food, Drugs and Cosmetics. — New York, 1980; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo, 1996.