СКОПОЛІЯ

СКОПОЛІЯ (Scopolia Jacq.; родинна назва походить від імені італійського ботаніка і лікаря J. Scopoli) — рід рослин родини Пасльонові (Solanaceae). Багаторічні трави з м’ясистим кореневищем. Рід налічує 4–6 видів, у СНД та Україні — 1 вид — С. карніолійська, яка є лікарською й декоративною рослиною.

С. карніолійська — Scopolia carniolica Jacq. (S. tubiflora Kreyer) (лат. carniolicus, a — карніолійський, крайїнський — історична область в колишній Югославії); рос. назва: С. карниолийская, мандрагора. Ареал виду охоплює гірські райони Середньої та Південної Європи. Рослина поширена на Кавказі, в Карпатах, Молдові.

C. карніолійська — багаторічна трав’яниста рослина 30–80 см завв., із малорозгалуженим кореневищем. Стебла інколи при основі фіолетові, знизу вкриті лусочковидними листочками. Листки яйцевидні, цілокраї або з 1–2 зубчиками біля верхівки. Черешки крилаті, до 2 см завд. Квітки поодинокі до 3,5 см завд. на довгих квітконіжках із дзвониковидним віночком, вишнево-фіолетові зовні та жовто-бурі всередині. Плід — округла коробочка, відкривається кришечкою. Цвіте в квітні–травні, плоди достигають у червні. У липні наземна частина повністю відмирає. Уся рослина отруйна. Росте в широколистих лісах, по схилах та річкових долинах.

Як лікарську сировину використовують кореневище С. карніолійська — Rhizoma Scopoliae carniolicae. Заготівлю сировини проводять з ранньої весни до кінця літа. Кореневища викопують, обтрушують від ґрунту, знищують стебла, швидко миють. Товсті кореневища розрізають вздовж. Сушать після 2–3-денного підв’ялення в сушарках при температурі не вище 60 °С. В ясну погоду кореневища можна сушити на сонці або на добре провітрюваних дахах. Для поновлення запасів збирання здійснюють 1 раз на 10 років. Допускається лише ліцензійний збір. Рослина внесена до Червоної книги України, ареал її зменшується. Усі частини рослини містять тропанові алкалоїди: гіосціамін, скополамін, тропін, N-окис гіосціаміну, кускгігрин, псевдотропін та ін. Найбільш багаті алкалоїдами кореневища, вміст алкалоїдів дорівнює 0,55%. Крім алкалоїдів, наявні кумарини: скополетин, ескулетин, скополін; фенолкарбонові кислоти: хлорогенова та кавова, флавоноїди — рутин.

Кореневище С. карніолійської використовують для отримання атропіну, гіосціаміну та скополаміну; у нар. медицині — для лікування сказу, у ветеринарії — для лікування іритриту, має анальгезивну та заспокійливу дію. Однак у зв’язку з отриманням синтетичного атропіну потреба у сировині зменшилась. Заготовляють С. карніолійську у невеликій кількості для експорту та потреб нар. медицини. Препарати: атропіну сульфат, скополаміну гідробромід, таблетки Аерон. С. карніолійська — отруйна рослина!

Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская. — СПб., 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990.