СКЛЯНКОВІ ПРОБИ

СКЛЯНКОВІ ПРОБИ використовують в урологічній практиці, особливо у чоловіків. Вони надають істотну допомогу у встановленні локалізації патологічного процесу в сечовивідному тракті. Досліджують 2 або 3 порції сечі, отримані послідовно при однократному сечовипусканні. Перед пробою хворий не повинен випускати сечу протягом 3–5 год. При двосклянковій пробі хворий збирає сечу в 2 посудини: в 1-й повинно бути 100 мл сечі, в 2-й — решта. При трисклянковій пробі сечу збирають в 3 посудини: в 1-й — початкова порція, в 2-й — середня, в 3-й — кінцева. Наявність патологічних домішок (лейкоцитів, еритроцитів) тільки в 1-й порції вказує, що їх джерело знаходиться в сечівнику (уретрит, травми уретри, пухлина). Патологічні домішки виявляють приблизно в однаковій кількості у всіх порціях сечі при локалізації процесу в нирці або сечоводі, а також у сечовому міхурі, якщо вони надходять у сечу з осередку ураження постійно (напр. при пухлині сечового міхура, що кровоточить). Якщо лейкоцити, гній, слиз або кров (еритроцити) виявлені тільки в останній порції сечі, є підстави припускати локалізацію патологічного осередку або в сечовому міхурі, або в передміхуровій залозі. Трисклянкова проба може проводитися з масажем передміхурової залози і сім’яних міхурців. Хворий при цьому випускає сечу в перші дві посудини, залишаючи частину сечі в сечовому міхурі. Після цього роблять масаж передміхурової залози і хворий заповнює сечею 3-тю посудину. Зміни в останній порції сечі (після масажу передміхурової залози або сім’яних міхурців) вказують на запальний процес у цих органах.

Медведев В.В., Волчек Ю.З. Клиническая лабораторная диагностика: Справочник для врачей / Под ред. В.А. Яковлева. — СПб., 1995; Медицинская лабораторная диагностика (программы и алгоритмы): Справочник / Под ред. А.И. Карпищенко. — СПб., 1997; Шулутко Б.И. Внутренняя медицина: Руководство для врачей. В 2 т. — СПб., 1999.