СКЛАДИ

СКЛАДИ — будинки, споруди та різноманітні будови, які призначені для прийому, розміщення та зберігання товарів, які надійшли до них, підготовки їх до споживання та відпуску споживачам. С. розрізняють за певними ознаками: розміром, висотою укладки вантажів; конструкцією; функціональними сферами; ступенем механізації; можливістю доставки; широтою асортименту; ознакою міста. За конструкцією С. розподіляють на: С., що розташовуються в окремих приміщеннях (закриті С.); С., що мають лише дах або дах та одну, дві чи три стіни (напівзакриті С.); відкриті С., які використовуються у випадку, коли вантажі зберігаються без приміщення на спеціально обладнаних майданчиках. Але слід відзначити, що у фармацевтичному виробництві переважно використовуються закриті складські приміщення. За функціональними сферами С. розподіляються на С. у сфері постачання, у сфері виробництва та у сфері збуту. С. у сфері постачання умовно поділяють на такі групи: С. субстанцій, основних і допоміжних матеріалів (працюють з однорідними вантажами, з великими партіями поставок); С. продукції виробничого призначення (тарних і штучних вантажів), які працюють з великою масою, відносно однорідною номенклатурою, вимагають високого рівня механізації й автоматизації складських робіт. С. у виробничій сфері пов’язані з обробкою вантажу відносно постійної номенклатури, що надходить та вибуває зі С. з певною періодичністю та незначним терміном зберігання. За ступенем механізації складських операцій С. бувають немеханізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані та автоматичні. Залежно від можливості доставки та ввезення вантажу залізничним чи водним транспортом розрізняють С. портові, пристанційні, приколійні, глибинні. За широтою асортименту збереженого вантажу С. класифікують на спеціалізовані С., С. зі змішаним або універсальним асортиментом. За ознакою міста в загальному процесі руху матеріального потоку від постачальника субстанцій, основних і допоміжних матеріалів до споживачів ЛП С. розподіляють на С. на ділянці руху продукції виробничого призначення та С. на ділянці руху товарів споживання. С. в збутовій сфері логістики поділяються на три рівні: 1) центральні або зональні С. виробників, які обслуговують регіональні С. власної системи руху товарів у географічних чи адміністративних регіонах; 2) регіональні С., які обслуговують власних дилерів в одному регіоні; 3) дилерські С., які обслуговують невеликі оптові фірми і різних споживачів. Для більшості ФП характерна наявність кількох складських приміщень: С. субстанцій і матеріалів, С. допоміжної сировини, С. готової продукції і спиртосховище. На ФП, що займаються випуском фітопрепаратів, існує також С. фітосубстанцій. С. виконують такі функції: тимчасове розміщення та зберігання матеріальних запасів; перетворення матеріальних потоків; забезпечення логістичного сервісу в системі обслуговування. Сучасне складське господарство ФП містить: споруди для забезпечення збереження субстанцій, основних і допоміжних матеріалів і ЛП (будинки, споруди, резервуари та ін.); споруди для розвантаження та навантаження; підйомно-транспортне обладнання; обладнання для пакування, укладення, зберігання та підготовки до відвантаження субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП; вагові та вимірювальні пристрої; протипожежні засоби; охоронну сигналізацію та інші пристрої для охорони; маркувальні засоби; комп’ютерну систему для управління рухом субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та обліку ЛП, контролю, регулювання запасів. Складський технологічний процес слід розглядати як сукупність послідовно виконуваних операцій, пов’язаних із підготовкою до прийняття субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП, їх надходженням, переміщенням, розпакуванням, прийомом за кількістю та якістю, розміщенням на збереження, збереженням, укладанням, відбором, комплектацією, підготовкою до відпуску і відпуском ЛП споживачу. Він має такі стадії: 1) надходження субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП на С.; 2) розвантаження субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП; 3) доставка субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП; 4) прийом субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП за кількістю та якістю; 5) переміщення сформованого пакета (піддона) у зону збереження С.; 6) розміщення, збереження та контроль субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП; 7) одержання розпорядження щодо відвантаження зі складу; 8) добір одиниць субстанцій, основних і допоміжних матеріалів та ЛП з місць збереження; 9) переміщення ділянки комплектації та їх комплектація за замовленнями; 10) перевірка відповідності відібраних ЛП вимогам документації; 11) упакування ЛП в інвентарну тару і наклейка (вкладення) пакувального аркуша; 12) маркування та пломбування інвентарної тари; 13) переміщення упакованих тарних місць у зону навантаження й оформлення відвантажувальних документів; 14) підготовка звітної документації. Метою GSP є розширення вимог GMP і створення заходів для зберігання й транспортування матеріальних ресурсів на всьому шляху їх руху в ланцюзі «постачання — виробництво — збут», які б гарантували споживачу високу якість ЛП. З урахуванням вимог GSP і логістичного підходу рух запасів на С. ФП можна подати у вигляді схеми (рисунок). Вимогами GSP передбачено, що на ділянці надходження субстанцій (матеріалів) повинен проводитися облік усіх кількісних показників кожної вхідної партії. Важливою умовою забезпечення високої якості ЛП є організація вхідного контролю субстанцій (матеріалів), що починається з виявлення їх відповідності специфікації. На період виконання цієї процедури субстанції й матеріали одержують статус «карантин». Після того як буде виданий дозвіл на використання субстанцій (матеріалів) у виробництві, на кожній одиниці вантажу повинна змінюватися етикетка: червона етикетка — заборона, жовта — йде аналіз, зелена — можна використовувати. Надалі одиниця вантажу з карантинної зони повинна надходити до зони вільного зберігання. На ділянці підготовки повинна здійснюватися первинна обробка субстанцій і матеріалів. На цій ділянці можуть знаходитися тільки дозволені до застосування субстанції й матеріали. С. заборонених товарів призначені для проміжного зберігання забракованих товарів і товарів з терміном зберігання, що вже закінчився. Це повинна бути окрема кімната з обмеженим доступом. У комісійній зоні слід виконувати підбір ЛП за замовленнями для доставки споживачам і вести документацію з обробки замовлень. Через ділянку передавання ЛП переводяться до карантинної зони і там складуються. Як тільки на них надходить дозвіл на реалізацію, піддони транспортуються на ділянку відпуску ЛП.

sklady.eps

sklady_strelka_01.eps Субстанції й матеріали зі статусом «карантин»
(ті субстанції та матеріали, що надійшли на склад, але ще не пройшли контроль якості)

sklady strelka 02.eps Субстанції і матеріали зі статусом «вільно»
(субстанції і матеріали, що дозволені до використання у виробництві)

sklady strelka 03.eps Субстанції і матеріали зі статусом «заборонено» (субстанції і матеріали, що заборонені до використання у виробництві)

sklady_strelka_04.eps Інформаційний потік, який дозволяє використання цього виду субстанцій або матеріалів

sklady strelka 06.eps ЛП зі статусом «вільно» (ЛП, що дозволені до відпуску споживачу)

sklady strelka 06.eps ЛП зі статусом «карантин» (ЛП, які ще не пройшли контроль якості)

sklady strelka 07.eps ЛП, заборонені до використання

sklady strelka 08.eps ЛП, підготовлені до відпуску споживачу

sklady strelka 09.eps Територія складського господарства

sklady strelka 10.eps Зона зберігання

С.м. – склад матеріалів

С.с. – спиртосховище

С.д.м – склад допоміжних матеріалів

Ф.с. – склад фітосировини

Рисунок. Рух запасів на складах ФП з урахуванням вимог GSP

Волгин В.В. Склад. Организация и управление. — М., 2002; Гаджинский А.М. Логистика. — М., 2000; ГНД 01.001.98 GMP. Належна виробнича практика GMP. — К., 1998; Логистика / Под ред. Б.А. Аникина. — М., 1998; Надлежащая производственная практика лекарственных средств / Под ред. Н.А. Ляпунова, В.А. Загория, В.П. Георгиевского и др. — К., 1999; Неруш Ю.М. Логистика. — М., 2000; Родников А.Н. Логистика: терминологический словарь. — М., 1995.