СКЕЛЕТ

СКЕЛЕТ. Кістяк (лат. sceleton — висушене тіло, мумія — тверда основа тваринного тіла, кістки тіла) — комплекс кісток (див. Кістка), які виконують опорну, захисну, локомоторну, кровотворну та депонуючу функції. До С. входить близько 200 кісток. У ньому виділяють осьовий (хребет, череп, грудна клітка) та додатковий відділи (пояси кінцівок та вільні кінцівки). Кістки С. є своєрідними важелями, які рухаються м’язами, внаслідок чого частини тіла змінюють положення в просторі. До кісток прикріплюються зв’язки, сухожилля, фасції. С. утворює простори для розташування головного мозку, спинного мозку, легень тощо. Кістки беруть участь у мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни А, D, С та ін. Хребет (columna vertebralis) зв’язує частини тіла, виконує захисну й опорну функції для спинного мозку та його корінців. На верхньому кінці хребта розташований череп. До хребта приєднуються вільні кінцівки за рахунок поясів кінцівок. Хребет передає масу тіла людини на пояс нижніх кінцівок і забезпечує прямоходіння. Хребет людини — це довгий зігнутий стовп, що складається з низки розташованих один над одним хребців. Найчастіше є така кількість хребців у різних відділах хребта: шийних — 7 (позначаються літерою C (cervix — шия), грудних — 12 (Th — thorax — груди), поперекових — 5 (L — lumbalis — поперек), крижових — 5 (S — sacralis — крижовий), куприкових — 4–5 (Co — coccygeus — куприк). У дитини всі хребці вільні. У дорослої людини хребці нижніх відділів зростаються, утворюючи криж і куприк. Хребці різних відділів відрізняються за формою і розмірами, але вони мають багато спільного в будові. Кожний хребець (за винятком 1-го) складається з вентрально розташованого тіла і дорзальної дуги. Дуга і тіло утворюють отвір. Отвори всіх хребців утворюють канал хребта, в якому розташований спинний мозок. Між хребцями розташовані хрящові диски (волокнистий хрящ), які складають ¼ довжини хребта. Від дуги хребця відходить 3 парних і 1 непарний відростки. Шийні хребці людини мають невеликі розміри і круглий отвір у кожному із поперечних відростків. Ці отвори утворюють канал для хребтової артерії, яка несе кров до головного мозку. Тіла шийних хребців невисокі, їх форма наближається до прямокутної. Довжина остистих відростків збільшується від 2-го до 7-го. Кінці відростків роздвоєні (крім 7-го, у якого він найдовший). У зв’язку з прямоходінням значно змінені 1-й (атлант) та 2-й (епістрофей) хребці. У 1-го хребця немає остистого відростка (його залишок — задній горбик дорзальної дуги) і суглобових відростків. Середня частина тіла цього хребця відділилася від нього і приросла до 2-го, утворивши на ньому зуб. Є лише залишки тіла у вигляді латеральних мас, від яких відходять дорзальна і вентральна дуги хребця. На останній є передній горбик. На верхній і нижній поверхнях латеральних мас знаходяться суглобові ямки. 2-й шийний (епістрофей) — осьовий. При повертанні голови атлант разом з черепом повертається навколо зуба, який відрізняє цей хребець від інших. Латерально від зуба розташовані дві суглобові поверхні для сполучення з атлантом. На нижній поверхні є нижні суглобові відростки. Остистий відросток малий, масивний, роздвоєний на кінці. 12 грудних хребців сполучаються з ребрами, що й позначається на їх будові. На бічних поверхнях тіл є реберні ямки для сполучення з головками ребер. Остисті відростки грудних хребців довші від шийних. Тіла грудних хребців збільшуються згори вниз. П’ять поперекових хребців відрізняються від інших розмірами тіл, відсутністю реберних ямок. Поперечні відростки відносно тонкі. Суглобові відростки лежать майже у сагітальній площині. Отвори трикутної форми. Остисті відростки масивні, але короткі, розташовані горизонтально. Будова цих хребців дозволяє хребтові мати велику рухливість. П’ять крижових хребців у дорослої людини зростаються і утворюють крижі (os sacrum), які у дитини складаються із п’яти окремих хребців. Скостеніння починається у віці 13–15 років і завершується у 23–25 років. Передня поверхня крижів увігнута. На задній виступає п’ять поздовжніх гребенів, які утворюються злиттям відростків хребців. По боках крижів розташовані 4 отвори, крізь які проходять гілки крижових нервів і кровоносні судини. Куприк (os coccygus) зростається з вершиною крижів. Він утворений 1–5 (частіше 4) зрослими рудиментарними хребцями. Зростання відбувається у віці 12–25 років. У зв’язку з прямоходінням хребет людини має вигини: 2 — вигином вперед (шийний та поперековий лордози) та 2 — назад (грудний та поперековий кіфози). Грудна клітка утворена 12 парами ребер, які зростаються з грудним відділом хребта, а спереду — з грудиною. Ребра (costae) з 1-го до 7-го заведено називати справжніми, бо кожне з них досягає грудини своїм хрящем. 8–10 — несправжні, їх кінці із хрящів зростаються між собою, а потім із 7-м утворюють реберну дугу. 11-ту і 12-ту пари ребер називають вільними, вони завершуються у товщі черевної стінки. Ребро — це довга, скручена навколо поздовжньої осі та зігнута плоска кісткова пластинка, яка спереду переходить у хрящ. Передні кінці ребер спрямовані вниз і медіально. Кісткова частина ребра складається із головки, на якій розташована суглобова поверхня для сполучення із тілами хребців, шийки і тіла. На тілі 10 верхніх ребер є горбик із суглобовою поверхнею для сполучення з поперечним відростком хребця. На внутрішньому боці кожного ребра по його нижньому краю проходить борозна, в якій розташовуються міжреберні нерв, артерія і вени. Груднина (sternum) — плоска кістка, в якій виділяють широку рукоятку, шийку, тіло і мечеподібний відросток. На рукоятці є яремна вирізка, по боках якої є ключичні вирізки для прикріплення ключиць, а також є вирізки для 1-ї пари ребер та верхніх країв 2-ї. Тіло груднини розширяється донизу, на його вентральній поверхні є чотири шорсткі лінії — сліди зрощення чотирьох окремих сегментів груднини. По краях тіла є вирізки для 2–7-ї пар ребер. Мечеподібний відросток вирізок не має. Череп (cranium) захищає головний мозок та органи чуття і створює опору обличчю, початковим відділам травного апарату. Череп поділяють на мозковий та лицьовий відділи. Обидва відділи поєднані анатомічно, але мають різне походження. У людини основа черепа розвивається із хряща. На цій основі розташовується мозок, який швидко росте. Над ним із сполучної тканини формуються кісткові пластинки (перетинчасті кістки), які не проходять хрящової стадії розвитку. Череп людини складається із 23 кісток: 8 парних і 7 непарних. Кістки покрівлі черепа людини плоскі: вони складаються із товстішої зовнішньої і тонкої внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими розташована губчаста речовина із червоним кістковим мозком і численними кровоносними судинами. На внутрішній поверхні кісток черепа є багато ямок, які конгруентні до борозен і звивин головного мозку. Багато тут і борозен, по яких розташовуються кровоносні судини мозку. Мозковий відділ черепа людини побудований лобною, потиличною, клиноподібною, решітчастою (непарні) та тім’яними, скроневими (парні). Лицьовий відділ містить верхні щелепи, піднебіння, виличні, носові, слізні, нижні носові раковини (парні) і леміш, нижню щелепу. До черепа відносять і під’язикову кістку. Решітчаста кістка своєю вертикальною пластинкою і верхніми та середніми носовими раковинами входить до лицьового відділу (носові порожнини). Верхня кінцівка складається із поясу і вільної кінцівки, яка складається з плеча (1 кістка — плечова), передпліччя (2 кістки — ліктьова і променева) і кисті (зап’ясток — 8 кісток, п’ясток — 5 кісток і фаланги пальців — 14 кісток). Плечовий пояс людини утворений двома парними кістками: ключиці та лопатки, які прикріплені до грудної клітки м’язами і зв’язками, а спереду — суглобом між ключицею й рукояткою грудної кістки. Нижня кінцівка складається з пояса (представленого тазовими кістками, між якими ззаду розташована крижова кістка) та вільної нижньої кінцівки. У вільній кінцівці виділяють стегно (стегнова кістка), гомілку (велика і мала гомілкові кістки) і стопу із заплесном (7 кісток), плесно (5 кісток) і фаланги пальців (14 кісток).

 Сакевич В.І., Мастеров Ю.І., Сакевич Р.П. Посібник для практичних занять з анатомії та фізіології з основами патології. — К., 2003; Самусев Р.П., Селин Ю.М. Анатомия человека. — М., 2004; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Фізіологія з основами анатомії людини / Л.М. Малоштан, О.К. Рядних, Г.П. Жегунова та ін. — Х., 2003;.