СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД розглядає організацію як відкриту систему, що складається з кількох взаємопов’язаних підсистем; як багатопланове явище, котре поєднує цілі, ресурси та процеси, що відбуваються всередині організації та навколо неї. Уперше ідея С.п. (аналізу) була висунута Арістотелем (III ст. до н.е.), який запропонував класифікацію, побудовану на ієрархії загального та часткового (вид — рід — клас). У сучасному розумінні система — це сукупність елементів або підсистем, що знаходяться у взаємодії та утворюють певну цілісність. Системами різного рівня складності у фармації виступають виробниче ФП (до складу якого входять відділи, цехи, служби), оптова фармацевтична фірма (до складу якої входять відділи, підрозділи), холдингова компанія (до складу якої можуть входити аптеки, аптечні склади) тощо. Система фармацевтичного забезпечення в цілому складається з підприємств — виробників ЛП та медичних виробів, підприємств — оптових посередників, мережі роздрібних аптечних закладів, органів державного контролю та регулювання, закладів підготовки фахівців фармації, науково-дослідних установ та організацій, допоміжних інфраструктурних елементів забезпечення. Елемент системи (підсистема) повинен задовольняти такі вимоги: бути необхідним для функціонування системи (без нього система не може працювати); мати стабільні організаційні, ресурсні, ієрархічні зв’язки в системі; виконувати певні функції в системі, спрямовані на досягнення загальної мети. Для системи фармацевтичного забезпечення (що є великою системою) характерними ознаками є ієрархічність (наявність кількох рівнів у структурі), наявність елементів різного походження та функціонального спрямування, значна кількість підсистем (котрі у свою чергу мають складну структуру).

Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007.