СИНДРОМ ВІДМІНИ

СИНДРОМ ВІДМІНИ — це загострення хвороби, що розвивається при тривалому застосуванні й раптовій відміні деяких ЛП (інсуліну, блокаторів β-адренорецепторів, антидепресантів, барбітуратів, нейролептиків, антикоагулянтів та ін.). Напр. у разі раптової відміни клонідину виникає гіпертензивний криз, хінідину — тяжкі аритмії, антиангінальних препаратів — напад стенокардії та ін. Щоб запобігти синдрому відміни, слід такі ліки відміняти поступово. Крім того, при тривалому застосуванні глюкокортикостероїдів (преднізолону, тріамцинолону та ін.) для лікування бронхіальної астми, захворювань сполучної тканини у хворих відмічають атрофію надниркової залози унаслідок пригнічення секреції кортикотропіну. Останній є фізіологічним стимулятором кори надниркової залози. Під час лікування глюкокортикоїдами для запобігання атрофії надниркової залози уводять кортикотропін або застосовують глюкокортикоїди з мінімальною резорбтивною активністю.

Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Фармакологія / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов та ін. — К., 2001.