СИМПТОМ

СИМПТО́М (грец. symptoma — збіг, випадок, ознака) — окрема ознака хвороби, не властивий здоровому організму феномен, який можна знайти за допомогою клінічних методів дослідження, що використовується для діагностики і/або прогнозу захворювання. Термін припускає не тільки появу якого-небудь нового, незвичайного, але й відсутність нормального явища (напр. відсутність у дуоденальному вмісті жовчі при загостренні жовчнокам’яної хвороби). Багато важливих у клінічній медицині С. названі іменами вчених, які їх описали (напр. симптоми Воскресенського, Блюмберга, Бехтерєва та ін.).

За способом і доступністю виявлення С. поділяють на об’єктивні та суб’єктивні, явні та приховані. За термінами появи і виявлення — на ранні та пізні, а за діагностичним значенням — на неспецифічні, специфічні та патогномонічні. Специфічність С. залежить від кількості захворювань, при яких його виявляють. Проте навіть специфічних для конкретної хвороби С. самих по собі недостатньо для достовірного встановлення діагнозу. Є потреба у додаткових методах обстеження. До патогномонічних С. відносять такі, що відмічають тільки при одному захворюванні (напр. кристали сечової кислоти у вмісті тофусів при подагрі). Вони мають абсолютне значення для діагностики, але не у всіх випадках їх виявляють при відповідних хворобах (не у всіх їх стадіях або не при всіх формах перебігу). Об’єднання С. на основі їх зв’язку з етіологією чи патогенезом захворювання є клінічним вираженням діагнозу (див. Діагноз).

БМЭ.— М., 1975; Домашний доктор (справочник) / Под. ред. В.Ф. Тулянкина, Т.И. Тулянкиной. — М: 1998; Поппер К. Логика и рост научного знания / Пер. с англ. с сокр.– М., 1983.