СЕЧОВИЙ СТАЗ (грец. stasis — стояння, нерухомість, застій) — уповільнення або припинення природної течії сечі по сечових шляхах.
Цей симптом виявляють при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів (сечокам’яна хвороба, пієлонефрит, гломерулонефрит, нефроптоз, пухлини, які стискають сечовід, та ін.), серцево-судинній недостатності у зв’язку зі зниженням тиску в ниркових судинах при крововтраті, шоку, отруєнні токсинами та отрутами, при травмах, рефлекторних впливах на ниркові судини (психічна травма, гострий біль). Тривалий С.с. призводить до уремії.
Найбільш характерним симптомом С.с., зумовленого каменями в нирках і сечоводах, є напад гострого болю — ниркова коліка. Причиною ниркової коліки є раптове припинення відтоку сечі, викликане закупоркою верхніх сечових шляхів каменем. Порушення відтоку сечі призводить до переповнення ниркової миски сечею, підвищення внутрішньомискового тиску, що у свою чергу викликає подразнення рецепторів чутливих нервів воріт і фіброзної оболонки нирки. Біль наростає у зв’язку з порушенням мікроциркуляції в нирці та гіпоксією ниркової тканини і нервових закінчень сплетінь, що іннервують нирку. Напад ниркової коліки, викликаної каменем, виникає раптово, частіше під час або після фізичного напруження, ходьби, їзди по нерівній дорозі, випивання великої кількості рідини. У поперековій ділянці та у підребер’ї з’являється гострий біль, що поширюється нерідко на всю відповідну половину живота. Хворі безперервно змінюють положення, часто стогнуть і навіть кричать. Така характерна поведінка хворого часто дозволяє встановити діагноз на відстані. Біль продовжується іноді кілька годин і навіть днів, періодично стихаючи. Слідом за гострим болем з’являються нудота, блювання, іноді прискорене болісне сечовипускання. У деяких хворих відмічають рефлекторний парез кишечнику, затримку випорожнення, напруження м’язів передньої черевної стінки.
Ниркова коліка, викликана дрібним каменем, як правило, закінчується його спонтанним відходженням. Якщо камінь не відійшов, ниркова коліка може повторитися. Здатність каменя до самостійного відходження багато в чому залежить від його величини і місцезнаходження, від стану тонусу та уродинаміки верхніх сечових шляхів. При зниженні тонусу і динаміки спорожнювання ниркової миски і сечоводу відходження конкрементів утруднюється чи стає неможливим, а затримка каменя в сечових шляхах призводить до подальшого порушення уродинаміки.
Гостра ниркова недостатність розвивається внаслідок раптової закупорки каменем обох сечоводів або сечоводу однієї нирки. Першими ознаками цього ускладнення є гострий біль в ділянці обох нирок або однієї нирки, анурія чи різко виражена олігурія, потім з’являються сухість у роті, нудота і блювання, діарея та інші симптоми гострої ниркової недостатності. Якщо вчасно не розпочато належне лікування (видалення каменів, дренування нирки), стан хворого неухильно погіршується, розвивається симптомокомплекс уремії (сплутаність свідомості, свербіж шкіри, нестримне блювання, гастроентероколіт, полісерозит та ін.) і настає смерть.
Хронічна ниркова недостатність на ґрунті нефроуретролітіазу розвивається при частковому і поступовому порушенні відтоку сечі з обох нирок або з однієї нирки, що найчастіше спостерігається при коралоподібних або множинних каменях нирок. Викликане каменями порушення уродинаміки призводить до прогресування хронічного пієлонефриту, зморщування ниркової паренхіми, поступового, але неухильного зниження її функції. Це, у свою чергу, зумовлює характерні для хронічної ниркової недостатності зміни гомеостазу: гіперазотемію, порушення електролітного балансу і кислотно-основного стану. Єдино можливим засобом запобігання розвитку термінальної стадії хронічної ниркової недостатності при нефроуретролітіазі є своєчасне органозберігальне оперативне лікування.
Справочник-путеводитель практикующего врача. 2000 болезней от А до Я / Под ред. И.Н. Денисова, Ю.Л. Шевченко. — М., 2003; Фармакотерапия. В 2 т. / Под ред. Б.А. Самуры. — Х., 2008.