Директор — Юрій Іванович Фещенко, академік НАМН України,
доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України
Адреса: вул. Миколи Амосова, 10, Київ, 03680, Україна
Тел.: (044) 275-0-02 (приймальня директора інституту)
(044) 275-27-00 (приймальня головного лікаря)
(044) 275-23-88 (реєстратура поліклініки)
Факс: (044) 275-21-18
E-mail: admin@ifp.kiev.ua. Сайт: http://www.ifp.kiev.ua
Історія наукової діяльності Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» (далі — інститут) бере свій початок з 28 листопада 1922 р., коли постановою Ради Народних Комісарів № 112 на базі 9-ї Міської туберкульозної лікарні (вул. Відрадна, 32, згодом — вул. Мануїльського, нині — вул. Платона Майбороди) створений Київський туберкульозний інститут. Одним з ініціаторів його організації, науковим консультантом і керівником ученої ради інституту був професор Ф.Г. Яновський, який організував перші в Україні курси із фтизіатрії, у 1923 р. видав монографію «Туберкульоз легень» — перший посібник для вищих медичних навчальних закладів країни. У 1928 р. інституту присвоєно ім’я цього видатного клініциста. Структура і назви інституту змінювалися залежно від основних напрямків наукових досліджень. 11 липня 2007 р. Указом Президента України за № 630/2007 інституту надано статус національного. Перша вакцинація проти туберкульозу в країні здійснена співробітниками інституту в 1925 р., через 3 роки після його заснування, а вже в 1930 р. інститут брав участь у 7-й Міжнародної конференції по боротьбі з туберкульозом, що проходила в Голландії. У 1930-ті роки інститут мав філії у Вінниці, Чернігові, наукові бази в Житомирі, Умані, Черкасах, якими керували Л.Я. Епштейн, В.Л. Плющ, Д.Я. Черкаський та ін. З огляду на значне поширення туберкульозу в перші роки після заснування інституту, крім розробки питань клініки, лікування та мікробіології захворювання, вивчали епідеміологію туберкульозу, шляхи його поширення, профілактику, алергію та імунітет, виконували й розробляли колапсохірургічні втручання (професор М.М. Москальов, В.Х. Окзюсов, В.М. Савич).
Діяльність інституту була перервана Великою Вітчизняною війною, оскільки його не встигли евакуювати.
Після війни інститут знаходиться на Байковій горі, нині — вул. Миколи Амосова, 10. У повоєнні роки його діяльність була спрямована на подолання санітарних наслідків війни, профілактичні заходи і лікування хворих на туберкульоз, велися дослідження щодо щеплення немовлят і дітей старших вікових груп (С.О. Томілін, Л.Д. Ульянов). З 1947 р. в інституті почали вивчати методи специфічної терапії в експерименті (академік В.Г. Дроботько, Р.Й. Драбкіна), а потім і в клініці (професор М.А. Клебанов, доцент Б.П. Александровський), розроблялися хірургічні втручання на каверні (П.І. Костромін, Г.Г. Горовенко).
З того ж року розпочато поглиблене вивчання методів специфічної антибактеріальної терапії. Запропоновані й упроваджені високоефективні режими етіопатогенетичної терапії легеневого і позалегеневого туберкульозу, насамперед — туберкульозного менінгіту. З кінця 1952 р. інститут почав широко розвивати резекційну хірургію легень, спочатку при туберкульозі, а потім — при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ) і пухлинах (академік М.М. Амосов, професор Г.Г. Горовенко, професор І.М. Сліпуха). Вони є одними з піонерів упровадження анестезіології та реаніматології у колишньому СРСР. З 1955 р. на базі інституту організована перша в країні кафедра торакальної хірургії, а згодом —
й анестезіології. За кілька років було підготовлено близько 200 торакальних хірургів і 400 анестезіологів. З 1955 р. уперше в Україні в інституті під керівництвом професора М.М. Амосова розпочато хірургічне лікування хвороб серця. Тут розроб-лено й модифіковано ефективні методи корекції вроджених і набутих вад серця, розроблено нові оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.
Вперше в Україні в інституті в 1961 р. застосована штучна нирка. У 1963 р. уперше в колишньому СРСР проведене протезування мітрального клапана, вперше у країні була проведена операція в барокамері. З 1972 р. в інституті впроваджені селективна коронарографія й аортокоронарне шунтування при лікуванні ішемічної хвороби серця. У 1982 р. зі складу інституту виділився самостійний Інститут серцево-судинної хірургії, що нині носить ім’я М.М. Амосова.
Одночасно інститут продовжував працювати над проблемами туберкульозу і НЗЛ. Широко застосовувалося хірургічне лікування пацієнтів при хворобах органів дихання (Г.Г. Горовенко, І.М. Сліпуха), кістково-суглобному (В.С. Куценок) і урогенітальному туберкульозі (Б.Я. Полонський), успішно працювали відділи туберкульозу шкіри й ока. З 70-х років ХХ ст. інститут активно включився у наукову розробку проблем пульмонології, вивчення імунітету й алергії при хворобах органів дихання. Ним вивчені механізми набутого протитуберкульозного імунітету і його взаємозв’язок із поствакцинальною та інфекційною алергією. Досліджена мінливість мікобактерій туберкульозу і запропоновані оптимальне їх типування і вивчення медикаментозної стійкості. Розроблені нові живильні середовища для вирощування мікобактерій. Створена оптимальна система виявлення, діагностики і диспансеризації пацієнтів із туберкульозом і НЗЛ, профілювання туберкульозних лікарень. В інституті закладені основи фтизіогеріатрії. Розроблено Національну програму протитуберкульозних заходів в Україні. Проводяться дослідження щодо епідеміології, профілактики, діагностики й лікування НЗЛ, у тому числі в умовах нинішньої екологічної ситуації. Уперше в країні розроблена система диспансеризації пацієнтів із НЗЛ.
Розроблені й апробовані методи медичної кібернетики в пульмонології та фтизіатрії. Створені комп’ютерні математичні моделі патогенезу, діагностики і лікування НЗЛ, здійснюється прогнозування епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу. Запропонована й успішно впроваджується у практику нова клінічна класифікація туберкульозу і НЗЛ. Впроваджено інтенсивні методи етіотропної та патогенетичної протизапальної терапії, заснований новий напрямок у фтизіопульмонології — ендолімфатична терапія, що дозволила істотно поліпшити ефективність лікування і скоротити його терміни у хворих на туберкульоз і гнійно-деструктивні процеси легень. Розроблялися немедикаментозні методи лікування туберкульозу і НЗЛ (внутрішньосудинне лазерне й ультрафіолетове опромінення крові, мікрохвильова резонансна терапія тощо). В останні роки розроблено нові методи профілактики й лікування бронхіальної астми. Упроваджено різні сорбційні методи терапії (гемосорбція, імуносорбція, плазмаферез, спленосорбція). Розроблено технологію амбулаторної допомоги пацієнтам із туберкульозом і НЗЛ в умовах денних стаціонарів. Розроблені й удосконалені різні варіанти колапсохірургічних втручань, резекції легень, хірургічних втручань безпосереднього впливу на основне патологічне вогнище в легенях. Розроблені нові види оригінальних первинних і повторних хірургічних втручань при туберкульозі, НЗЛ, емпіємі плеври. Вивчені особливості комплексного лікування хворих на туберкульоз із супутніми цукровим діабетом, ожирінням, дефіцитом маси тіла та ін. Розроблені методи профілактики й лікування післяопераційних ускладнень, зокрема інфекційних і тромбоемболічних. Розроблені наукові основи інтеграції фтизіатрії з пульмонологією, диференційної діагностики захворювань легень, вивчені патофізіологічні механізми дихання і кровообігу, первинної легеневої гіпертензії, біохімічних та імунологічних порушень при легеневій патології та методи їхньої корекції. Розроблені апаратні засоби для фтизіопульмонології, торакальної хірургії, технології лікування бронхіальної астми. Розробляються ліпосомальні лікарські форми бронхолітичних і протитуберкульозних препаратів, а також протитуберкульозні препарати пролонгованої дії.
В інституті створені й впроваджені в промислове виробництво нові лікарські препарати Ліпін і Теком.
Розроблений новий метод ранньої скринінгової діагностики онкологічних захворювань, вивчаються механізми онкогенезу, впливу на органи дихання іонізуючого опромінення. З 1991 р. вивчається спадкова схильність до туберкульозу, значення генетичних факторів розвитку порушень гомеостазу і різних видів метаболізму, біотрансформації лікарських речовин в організмі.
Сьогодні інститут є головною установою країни із фтизіатрії та пульмонології, має сучасне оснащення і висококваліфікований кадровий потенціал. Нині тут працюють близько 708 співробітників, серед них — 1 академік НАМН України, 1 член-кореспондент НАМН України, 20 докторів і 67 кандидатів наук. Інститут має добре оснащену базу на 530 ліжок, що дозволяє проводити лікування понад
5 тис. хворих за рік, виконувати більше 900 хірургічних втручань, у тому числі вельми складних реконструктивно-відновних. У поліклінічному відділенні інституту щорічно отримують висококваліфіковану допомогу понад 20 тис. пацієнтів із туберкульозом, НЗЛ і онкологічними захворюваннями легень. На його базі працюють позаштатні головний фтизіатр і пульмонолог, фтизіопедіатр МОЗ України. Тут розташована кафедра фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (завідувач — академік НАМН України Ю.І. Фещенко), Всеукраїнський центр контролю за туберкульозом МОЗ України. В інституті функціонує експертна комісія МОЗ та НАМН України «Фтизіатрія і пульмонологія», яка здійснює планування і координацію наукових досліджень відділу туберкульозу і НЗЛ Львівського науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни, 18 кафедр медичних вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, якими виконуються дослідження з цієї проблеми і з якими інститут підтримує і розвиває наукові зв’язки, як і з багатьма іншими інститутами НАН і НАМН України. У різний час спільні наукові розробки проводилися із фахівцями колишньої Чехословаччини, Угорщини, Німеччини, США та ін. Інститут отримав свій товарний знак.
В інституті функціонують курси стажування та інформації, на яких щорічно навчаються до 300 лікарів. Інститут видає «Український пульмонологічний журнал», журнал «Астма та алергія», «Український хіміотерапевтичний журнал». Науковцями та практичними лікарями інституту опубліковано більше 25 тис. наукових праць, в тому числі 98 монографій, посібників, довідників, настанов, багато з яких витримали ряд перевидань або перекладені й видані за кордоном. Вийшло з друку більше
130 методичних рекомендацій, майже 150 інформаційних листків, понад 100 випусків
15 збірників наукових праць. Дослідження, проведені в інституті, підтверджені
113 авторськими свідоцтвами, 45 патентами та 1200 раціоналізаторськими пропозиціями. Основні наукові напрямки, за якими інститут працює на сучасному етапі:
1. Профілактика, діагностика, диференційна діагностика, консервативне та хірургічне лікування туберкульозу і НЗЛ.
2. Епідеміологічні та організаційно-методичні проблеми фтизіопульмонології.
3. Патофізіологія дихання і кровообігу, імунологічні, генетичні та біохімічні аспекти реактивності при туберкульозі та НЗЛ; створення нових лікарських засобів і медичної апаратури для фтизіатрії та пульмонології.