СВИНЯЧИЙ ГРИП

СВИНЯЧИЙ ГРИП (англ. Swine influenza) — умовна назва захворювання людей і тварин, викликаного штамами вірусу грипу А/H1N1.

Swine_influenza.tif

Рисунок. Вірус А/H1N1 під електронним мікроскопом. Діаметр вірусу 80–120 нм

С.г. — респіраторне захворювання свиней, що спричинене вірусом грипу А і періодично провокує спалах захворювання у тварин. Віруси С.г. приводять до високих рівнів захворюваності при досить низькій смертності серед свиней. Спалахи можуть поширюватися серед тварин протягом усього року, але частіше припадають на пізню осінь і зиму, подібно до епідемій у людей. Уперше класичний вірус С.г. (H1N1 грипу А) виявлено у 1930 р.

Штами, асоційовані зі спалахами так званого С.г. виявлені серед вірусів грипу серотипу С і підтипів серотипу А (А/H1N1, А/H1N2, А/H3N1, А/H3N2 й А/H2N3). Ці штами відомі під загальною назвою «вірус С.г.». С.г. розповсюджений серед домашніх свиней у США, Мексиці, Канаді, Південній Америці, Європі, Кенії, материковому Китаї, Тайвані, Японії та інших країнах Азії. При цьому вірус може циркулювати в середовищі людей, птахів та інших видів; цей процес супроводжується його мутаціями.

Передача вірусу від тварини до людини мало поширена; правильно приготовлена (термічно оброблена) свинина не може бути джерелом зараження. Передаючись від тварини до людини, вірус не завжди викликає захворювання і часто виявляється тільки за наявністю антитіл у крові людини. Випадки, коли передача вірусу від тварини до людини спричиняє захворювання, називають зоонозним С.г. Люди, які працюють зі свиньми, піддаються ризику зараження цим захворюванням, проте із середини 20-х років ХХ ст. (коли вперше стала можливою ідентифікація підтипів вірусу грипу) зареєстровано всього близько 50 таких випадків. На сьогодні деякі зі штамів, що викликали захворювання у людей, набули здатності передаватися від людини до людини.

С.г. викликає у людини симптоми, типові для грипу і ГРВІ (див. Гострі респіраторні вірусні інфекції, Грип). Вірус С.г. передається як через безпосередній контакт із зараженими організмами, так і повітряно-краплинним шляхом. С.г. проявляється високою температурою тіла, болем у горлі, фарингітом, ангіною, м’язовим болем, діареєю. Інфекційний період для підтвердження випадку С.г. (H1N1) визначається від 1 доби до прояву захворювання до 7 діб після початку захворювання. Діти, особливо молодшої вікової групи, можуть бути потенційно контагіозними протягом більш тривалого періоду. Серед ускладнень можливий розвиток пневмонії, ураження нервової та серцево-судинної систем. У нашій країні цей вірус не циркулював, імунітету до нього немає, тому не виключені випадки смерті. Вірус відрізняє вкрай високий ступінь поширення. Водночас він стійкий до дії більшості противірусних ЛП (ремантадину та ін.).

Для лікування та профілактики С.г. доцільно застосовувати ЛП занамівір та осельтамівір, враховуючи чутливість до них вірусу А/H1N1. Осельтамівір придатний як для лікування, так і профілактики інфекцій вірусів грипу А й В у людей від 1 року і старше; занамівір схвалений для лікування інфекцій вірусів грипу А й В у хворих віком старше 5 років.

На відміну від пташиного грипу (див. Пташиний грип) з його високою смертністю — ≥30% хворих, смертність від свинячого грипу — 7%. Головна небезпека С.г. полягає у високій смертності хворих — у десятки разів вище, ніж при звичайному грипі (при звичайному грипі смертність — 3 особи на 10 тис. хворих (0,003%). Для порівняння: смертність від іспанки — різновиду вірусу грипу, що забрала в 1918 р. від 50 до 100 млн життів, становила 1,33% (за даними ВООЗ).


Інші статті автора