НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (НФаУ)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (НФаУ). Започаткування вищої фармацевтичної освіти на Харківщині та історичні корені НФаУ сягають 1805 р., коли було засновано Харківський Імператорський університет. За статутом університету при відділенні лікарських та медичних наук (згодом медичний факультет) було відкрито кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та лікарської словесності, яка в 1859 р. була поділена на кафедру фармації та фармакогнозії і кафедру фармакології. З 1805 р. учена рада медичного факультету проводить іспити на одержання фармацевтичного звання та надання за їх результатами ступенів гезеля (аптекарського помічника), провізора та аптекаря. У 1812 р. при університеті відкрито фармацевтичну лабораторію (деякий час вона існувала разом з хімічною), де студенти та ті, хто готувався до іспитів, мали можливість отримувати знання з фармації.

Високий професійний рівень викладання фармацевтичних дисциплін у першій половині ХІХ ст. був досягнутий завдяки вченим університету професорам Ф.І. Гізе, Є.С. Гордієнку, Я.М. Громову, Г.Г. Коритарі та ін. У 1883 р. видано нові «Правила испытания медицинских, ветеринарных и фармацевтических чиновников», згідно з якими для отримання звання аптекарського помічника та провізора необхідно було прослухати дворічний теоретичний курс лекцій зі спеціальних дисциплін і скласти державний іспит. Така система підготовки фармацевтів існувала до 1920 р. Найвищого рівня викладання фармацевтичних дисциплін в університеті досягає наприкінці ХІХ — початку ХХ ст., що пов’язано з діяльністю професорів А.Д. Чирікова та М.О. Валяшка, які очолювали кафедру фармації та фармакогнозії. У 1915 р. учена рада університету прийняла рішення про відкриття фармацевтичного відділення. Затверджується план будівництва корпусу фармацевтичної лабораторії. За час існування університету прослухали лекції та отримали фармацевтичні звання понад 5000 осіб.

Після закриття в 1920 р. Харківського Імператорського університету та усвідомлення громадськістю невідповідності старої системи фармацевтичної освіти сучасним вимогам виникла гостра потреба в організації вищого навчального закладу фармацевтичного профілю. 10 вересня 1921 р. за пропозицією М.О. Валяшка, М.П. Красовського, А.Д. Розенфельда та Л.Є. Розенфельда постановою Наркомату охорони здоров’я та Головнауки України було відкрито Харківський хіміко-фармацевтичний інститут, у структурі якого діяв лише фармацевтичний факультет. Першим ректором став професор М.О. Валяшко. Термін навчання в різні часи становив: три (1921–1933), чотири (1934–1946) і п’ять (з 1949) років. У передвоєнний період здійснювалася підготовка фахівців із дослідження поживних та смакових речовин, судово-хімічного аналізу та спеціалістів для хіміко-фармацевтичної промисловості. У зв’язку з так званою уніфікацією фармацевтичної освіти (1924) під сумнів поставлено доцільність існування вищих фармацевтичних закладів взагалі. Постановою Укрголовпросу інститут припинив свою діяльність, а професорсько-викладацький склад був переведений до Харківського фармацевтичного технікуму (існував із 1922 р.), який із цього часу став діяти на правах ВНЗ. З 1930 р. технікум отримує статус інституту. Декретом Ради народних комісарів СРСР (1936 р.) офіційно закріплено існування у країні 9 фармацевтичних інститутів, у т.ч. й Харківського. У 1937 р. ученій раді інституту надається право присвоювати здобувачам науковий ступінь кандидата фармацевтичних наук. У довоєнний період ХФІ підготував 1379 спеціалістів; захищено близько 40 дисертацій; проводилися дослідження за 40 науковими темами. Лекції читали такі визнані вчені-професори: М.О. Валяшко (фармацевтична хімія, фармакогнозія), М.С. Бокаріус (судова хімія), М.П. Красовський (аналітична хімія), А.Д. Розенфельд (хіміко-фармацевтичні та галенові препарати), Є.С. Хотинський (органічна хімія), М.А. Ізмайлов (фізична хімія), Я.В. Ролл (ботаніка), Н.Я. Міллер (фізика), В.П. Тарнані (зоологія), І.С. Тєлєтов (неорганічна хімія), М.Н. Соловйов (мікробіологія), С.Г. Ковальов, а згодом С.Ф. Шубін (технологія лікарських форм), О.І. Черкес (фармакологія). ХФІ очолювали М.О. Валяшко (1921), Г.Є. Мухін (1922), Б.М. Ібрагімов (1923–1924), Л.Х. Духін (1924–1929), А.В. Станков (1930), М.І. Пирогов (1930–1935), Б.Н. Станіславський (1936–1937), Т.Я. Калініченко (1938), Є.І. Алексенцева (1939–1940).

Восени 1941 р. ХФІ евакуйовано до м. Семипалатинськ (Казахстан), де в березні 1942 р. розпочато навчально-виробничий процес, а також виробництво дефіцитних ліків для шпиталів (на базі лабораторії Семипалатинського аптекоуправління). 29 вересня 1942 р. ХФІ та Дніпропетровський фармацевтичний інститут було об’єднано, а з 22 лютого 1944 р. ХФІ та Дніпропетровський фармацевтичний інститут відновили роботу кожен у своєму місті як самостійні ВНЗ.

У 1950–1960 рр. у ХФІ активно розвивається навчальний та науковий потенціал, зміцнюється матеріально-технічна база. У 1952 р. постановою Ради Міністрів СРСР за ініціативи полковника В.Г. Чорнобрового при ХФІ створено військово-фармацевтичний факультет (так була започаткована традиція підготовки військових провізорів), який згодом (1956) увійшов до складу військово-медичного факультету Харківського медичного інституту. Із 1964 р. розпочинає свою діяльність заочний факультет, деканом якого призначається професор І.М. Перцев. Із 1965 р. ХФІ починає готувати спеціалістів-фармацевтів для зарубіжних країн. Із 1974 р. у його структурі починає діяти факультет з підготовки іноземних студентів (першим деканом якого став доцент І.С. Шульга), а також здійснюється підготовка фахівців для середньоазійських республік СРСР та Молдови. У 1976 р. ученій раді ХФІ надано право приймати до захисту докторські дисертації. У стінах університету проходять I (1963) та ІІІ (1979) з’їзди фармацевтів України.

У післявоєнні роки інститут очолювали професори Ю.Г. Борисюк (1941–1942; 1944–1957), Г.П. Півненко (1958–1970), Д.П. Сало (1971–1980); академік НАН України В.П. Черних (1980–2017). Починаючи з 80-х років ХХ ст., активно розвивається навчальний та науковий потенціал, зміцнюється матеріальна база, змінюється статус ВНЗ. Інститут першим у СРСР перейшов на новий навчальний план (1981), за яким значно розширено сегмент медико-біологічних дисциплін. Із 1984 р. при інституті діє факультет удосконалення провізорів, організатором та першим деканом якого став професор І.М. Перцев. У 1993 р. на базі факультету створено ІПКСФ, який очолив професор В.М. Толочко (див. Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації). У 1987 р. вдруге відновлює свою роботу заочний фармацевтичний факультет, який очолив професор О.І. Павлій. У 1991 р. ХФІ першим із 900 ВНЗ СРСР атестовано і акредитовано за вищою категорією ВНЗ з правом автономії; у 1992 р. одержав статус Української фармацевтичної академії, а згодом — Національної фармацевтичної академії України (1999); у 2002 р. отримує найвищий державний статус — НФаУ. За період свого існування університет підготував понад 40 тис. провізорів, із яких понад 4 тис. із 75 зарубіжних країн.

Сьогодні НФаУ — елітний ВНЗ IV рівня акредитації, де навчаються громадяни багатьох країн світу, диплом якого є гарантією успішної кар’єри в будь-якій державі. Університет здійснює підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст і магістр фармації за спеціальностями, які розкривають увесь спектр фармацевтичної галузі: «Фармація», «Клінічна фармація», «Технологія фармацевтичних препаратів», «Технологія парфумерно-косметичних засобів», «Лабораторна діагностика», «Фармацевтична біотехнологія», «Логістика», «Економіка підприємства», «Маркетинг», «Менеджмент організацій», «Якість, стандартизація та сертифікація», «Педагогіка вищої школи», «Адміністративний менеджмент» за денною, заочною (дистанційною) та післядипломною формами навчання. Університет надає другу вищу освіту за всіма спеціальностями денної та заочної форм навчання. В університеті навчаються і працюють понад 20 тис. осіб, навчальний процес забезпечують 8 факультетів, 49 кафедр, 57 відділів і підрозділів. Професорсько-викладацький колектив нараховує понад 650 викладачів, серед них 110 докторів наук, понад 445 доцентів та кандидатів наук, 16 академіків і членів-кореспондентів Національної та галузевих академій наук України, 25 заслужені діячі науки і техніки України, 4 лауреати Державної премії в галузі науки і техніки. 33 науковця відзначені державними нагородами та нагородами зарубіжних університетів і товариств. У 2013 р. ректор НФаУ підписав Велику хартію університетів (Magna Charta Universitatum), приєднавши НФаУ до міжнародної освітянської спільноти. Визначним для колективу НФаУ був 2015 р.: рік святкування 210-річчя української фармацевтичної освіти; ректорові НФаУ В.П. Черних присвоєно звання академіка НАН України; колектив університету отримав сертифікат ISO 9001:2008, який підтвердив, що «усі процеси університету орієнтовані на максимальне задоволення нормативних вимог і потреб замовників, державних органів, роботодавців, студентів та суспільства в цілому», а сертифікати IQ Net і DQS підтверджують міжнародне визнання освітніх послуг, наданих університетом, та їх відповідність вимогам міжнародного сертифікату ISO 9001:2008; рік, коли вдячний колектив університету нагородив свого керівника Почесною грамотою в знак подяки за його плідну та невичерпну працездатність, визнання заслуг у розбудові НФаУ, піднесенні його іміджу та ствердження авторитету; рік подальшої розбудови матеріально-технічної бази університету. Матеріально-технічна база НФаУ: 7 навчальних корпусів, 5 гуртожитків (загальною площею 105 тис. м2), ботанічний сад, харчувальний і фізкультурно-оздоровчий комплекси, 6 спортивних залів, клініко-діагностичний центр, центр косметології та аромології, комп’ютерний та видавничий центри; наукова бібліотека, укомплектована цінними вітчизняними та зарубіжними фаховими виданнями, має 10 читальних (у т.ч. 2 електронні) залів. Естетичному і духовному розвитку сприяє культурний центр НФаУ.

Різнопланова науково-дослідницька робота вчених університету охоплює практично всі напрями фармацевтичної діяльності. В університеті сформовані та плідно працюють 22 наукові школи за напрямками: хімічний синтез і аналіз БАР; створення лікарських субстанцій синтетичного походження; нанотоксикологія та нанофармація; фармакогностичне вивчення та створення лікарських субстанцій рослинного походження; технологія одержання оригінальних та комбінованих фармацевтичних препаратів у різних лікарських формах; фармакологічне дослідження БАР синтетичного та природного походження; створення гомеопатичних і ветеринарних препаратів; розробка нових методів аналізу з оперативного виявлення фальсифікованої продукції аптечного та промислового виробництва; організація фармацевтичної справи; менеджмент і маркетинг у фармації; дослідження економічних механізмів управління розвитком ФП в умовах впровадження міжнародних стандартів якості тощо. Тільки у 2009 р. науковцями університету виконано 145 фундаментальних та прикладних науково-дослідних робіт (НДР) із пріоритетних напрямків науки і техніки, а загальний обсяг НДР становив приблизно 2,5 млн грн. Наукові дослідження і госпдоговірні розробки виконуються на замовлення 43 вітчизняних та зарубіжних підприємств: Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені М.І. Ситенка НАМН України», ТОВ «Науково-виробнича фірма «Мікрохім», ТОВ «Дослідний інститут хімічного різноманіття» (Росія), ЗАТ «Індар», ЗАТ «Лекхім-Харків», ВАТ «Фармак», ПАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Фармацевтична фірма «Дарниця», Фармацевтична корпорація «Артеріум», ТОВ «Дослідний завод «ДНЦЛЗ», ВАТ «ХФЗ «Червона зірка», Харківське ДФП «Здоров’я народу», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я», ЗАТ «Біолік», ЗАТ «Стома», ВАТ «Інтерхім» та ін. Університет плідно співпрацює з 12 установами НАНУ та НАМН України та понад 20 галузевими інститутами МОЗ України. Провідні фахівці та науковці НФаУ залучаються до роботи державних установ, відомств, експертних, координаційних, спеціалізованих учених рад, Комітету з державних премій в галузі науки і техніки України, Експертної ради Комітету ВР України з питань охорони здоров’я, установ МОН та МОЗ України, професійних асоціацій та громадських об’єднань з питань розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я. У НФаУ працюють 2 спеціалізовані вчені ради за 3 науковими спеціальностями: «Фармацевтична хімія та фармакогнозія», «Технологія ліків та організація фармацевтичної справи», «Фармакологія». Успішно готуються науково-педагогічні кадри вищої кваліфікації (тільки у 2008–2009 рр. захищено 19 докторських та 96 кандидатських дисертацій; виконувалися 54 докторських та 217 кандидатських дисертацій). У створенні та впровадженні у практику нових фармацевтичних препаратів беруть участь різні кафедри і наукові лабораторії. Вченими розроблено майже 300 нових препаратів, що знаходяться сьогодні на різних етапах впровадження. Відомі національні бренди: Левосин, Левомеколь — одні з найбільш ефективних ранозагоювальних препаратів; Кратал — кардіотонік, застосовується у складі комбінованої терапії для лікування серцево-судинної патології; Діакамф — протидіабетичний цукрознижувальний препарат нового покоління тощо. У переліку препаратів університету: Альтан, Валькофен, Веносан, Живітан, Ліпофлавон, Настойка прополісу, Паравіт, Піфламін, Фенольний гідрофобний препарат прополісу, Флаванабол, Інфлоракс та ін. В активі НФаУ понад 1200 захищених об’єктів інтелектуальної власності; започатковані й видаються 7 науково-практичних журналів (з них 5 було внесено до переліку колишнього ВАК України).

Щорічно на базі НФаУ проводяться до 20 науково-практичних заходів, у т.ч. міжнародного рівня. НФаУ постійно демонструє свої наукові досягнення на виставках України та бере участь у роботі зарубіжних форумів. За результатами упровадження розробок у галузі науки, освіти та інноваційних технологій НФаУ відзначений золотою медаллю у номінації «Інтеграція науки і освіти», дипломом «За високі творчі досягнення в інноваційному оновленні національної системи освіти», золотою медаллю у номінації «Видання підручників та навчальних посібників нового покоління для профільних вищих навчальних закладів», дипломом лауреата конкурсу «За розробку і впровадження інноваційних освітніх технологій». Університет має наукові зв’язки із 40 ВНЗ із 20 країн Центральної та Східної Європи, Америки, Азії, Близького Сходу, Африки. З метою реалізації державної політики кадрового забезпечення фармацевтичної галузі університетом запропонована система підготовки фахівців шляхом відкриття мережі 19 фармацевтичних факультетів у системі вищої освіти України. З цією ж метою у НФаУ здійснюється підготовка науково-педагогічних кадрів для фармацевтичних факультетів ВНЗ, практичної фармації України та зарубіжних країн. З метою визнання фармацевтичної галузі на державному рівні за ініціативи та при безпосередній участі НФаУ в Україні відзначають професійне свято «День фармацевтичного працівника», запроваджено нову державну нагороду — почесне звання «Заслужений працівник фармації України», культурна скарбниця Харківщини збагачується унікальним історико-архітектурним комплексом «Фармація у віках» (першим у світі пам’ятником фармацевтам). НФаУ став організатором проведення на своїй базі V (1995), VI (2005), VII (2010) та VIII (2016) Національних з’їздів фармацевтів України, створення Фармацевтичної асоціації України, видання першої «Фармацевтичної енциклопедії» (2005, 2010, 2016), перших видань «Енциклопедичного тлумачного словника фармацевтичних термінів» (2014) та довідника «Національний фармацевтичний університет» (2016).

Борисюк Ю.Г., Семинько В.А., Казарновский Л.С. К истории Харьковского фармацевтического института // Труды Харьковского государственного фармацевтического института. — Вып. 1. — Х., 1957; Величко Ю. Національний фармацевтичний університет // Губернія. — 2004; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Медицинский факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования. 1805–1905 / Под ред. Д.И. Багалея. — Х., 1906; Перцев І.М., Тихонов О.І. Технологічна наукова школа в УкрФА // Вісник фармації. — 1996. — № 1–2; Петюнін П.О., Ткачук В.А., Шураєва Т.К. До 50-річчя з дня заснування Харківського державного фармацевтичного інституту // Фармацевтичний журнал. — 1971. — № 6; Сухинин Д. НФаУ — новая звезда на фармацевтическом небосклоне // Новости медицины и фармации. Спец. выпуск. — 2003; Українська фармацевтична академія / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Черних В.П., Гриценко І.С. Становлення та розвиток наукової школи синтетиків в Укрфармакадемії // Вісник фармації. — 1996. — № 1–2.


Інші статті автора