КРОВ’ЯНИЙ ТИСК

КРОВ’ЯНИЙ ТИСК — тиск, який здійснюється кров’ю на стінки камер серця і кровоносних судин. К.т. і просування крові в серцево-судинній системі забезпечуються внаслідок скорочення м’язів шлуночків, а також скорочення скелетних м’язів, які оточують кровоносні судини, пульсації артерій, що передається на вени, які розташовані поруч і періодично скорочуються. Розрізняють К.т. артеріальний (див. Артеріальний тиск), венозний і капілярний. У новонароджених і дітей 1-го року життя максимальний АТ <80 мм рт. ст. З віком АТ підвищується, особливо помітно в 1-й рік життя; до 14–15 років показники К.т. відповідають аналогічним показникам у дорослих. Підвищення АТ у дітей може відбуватися при фізичному навантаженні та хвилюванні, однак частіше є симптомом гломерулонефриту, вузликового періартеріїту, вегетодистонії пубертатного періоду. Зниження АТ відмічають при токсикоінфекційному шоку і колапсі, сироватковій хворобі, серцевій недостатності, міокардитах. Венозний тиск — найнижчий у судинній системі й залежить від положення тіла. Чим ближче до серця розташовані вени, тим нижчий в них тиск (10–12 мм рт. ст.). Венозний тиск коливається при фазах вдиху і видиху, іноді стає навіть негативним. Величина капілярного тиску в артеріальних капілярах досить постійна і становить 30–50 мм рт. ст. Тиск у венозних капілярах без навантаження й у горизонтальному положенні тіла становить 15–25 мм рт. ст. Показники К.т. у системі СІ виражають у кілопаскалях (кПа). Для переведення величини К.т. (у мм рт. ст.) у систему СІ необхідно помножити її на 0,1333.

Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Физиология с основами анатомии человека/ Под ред. Л.М. Малоштан. — Х., 2002.