КРИЗА

КРИЗА (грец. krisis — рішення, переломний момент) — 1) швидка зміна звичайного стану, злам, загострення становища; 2) переломний момент під час хвороби, після якого стан хворого відразу поліпшується або погіршується; 3) гостра нестача чого-небудь; 4) глибокий розлад, різкий перелом, період загострення протиріч у процесі розвитку якої-небудь сфери людської діяльності; 5) періодичне перевиробництво товару в умовах ринкової економіки, що призводить до різкого загострення економічних суперечностей, скорочення виробництва, розладу грошових і кредитних відносин, банкрутства фірм, масового безробіття та зубожіння населення. Виділяють К. соціальні, політичні, економічні, фінансові, грошово-кредитні, біржові, аграрні, системні економічні, соціально-політичні, валютні, екологічні.

К. — складовий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Одночасно К. виявляє межу застосування застарілих форм господарювання і дає імпульс, стимулює пошук нових його форм. К., знецінюючи основний капітал, створює умови для прискореного відновлення основного капіталу виробничої системи на новій технічній базі. Прискорення термінів морального зносу техніки та динамізація НТП синхронізують відновлення виробничих фондів у масштабі всієї економіки. Державне антикризове регулювання економіки забезпечує корекцію форм прояву економічної К. Зменшується глибина К., змінюються характеристики, частішими стають часткові, проміжні, загальні, структурні К.

К. як фаза економічного циклу (К., депресія, пожвавлення та підйом) виявляється у збільшенні нереалізованої продукції, недовикористанні виробничих потужностей, зростанні безробіття, перенакопиченні грошового капіталу. Її результатом є зростання витрат виробництва, падіння цін і прибутку, зниження заробітної плати, життєвого рівня населення. Виділяють галузеві, структурні (охоплюють кілька взаємозалежних галузей), національні, регіональні (охоплюють кілька країн одного регіону), світові економічні К.

Наукове дослідження теорії економічних К. почалося в другій половині ХІХ ст. Фундаментальна розробка циклічних економічних К. і матеріальної основи їх періодичності міститься в працях К. Маркса, М. Туган-Барановського, Й. Шумпетера, Є. Варга, І. Трахтенберга та ін. Глибокі кризові потрясіння кінця ХХ ст. дали поштовх новим підходам розвитку теорії К. Сучасним різновидом загальної теорії К. є теорія катастроф. Її основні положення та висновки зводяться до того, що К. неминучі в розвитку будь-якої системи, в т.ч. економічної. Вони є неодмінною фазою життєвого циклу системи. К. виконують три функції: підривають основи застарілих елементів, відкривають шлях для становлення нових, зберігають і збагачують генотип системи; К. завершуються переходом системи в новий якісний стан або розпадом; К. проходять кілька етапів: латентний період, обвал, депресію, пожвавлення, що завершується досягненням докризового стану на новій основі; К. в суміжних сферах взаємодіють, поглиблюючи або згладжуючи падіння; К. переборюють за допомогою базисних інновацій; циклічні К. піддаються прогнозуванню, що створює передумови для впливу на них з метою скорочення тривалості й зменшення витрат.

Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука: В 2 кн. — М., 1989; Бум, крах и будущее: Анализ австрийской школы. — М., 2002; Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. — М., 2002; Туган-Барановский М.И. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов. — М., 1923; Galbrait J. Kenneth (1961). The Great Crash. — Boston, 1929.