КОНВАЛІЯ, Convallaria L. (лат. convallis — долина + грец. leirion — лілія) — монотипний рід трав’янистих багаторічних рослин родини конвалієвих (Convallariaceae), представлений К. травневою — С. majalis L.; рос. назва: ландыш майский; нар. назви: кукурічка, маївка. Рослина з горизонтальним повзучим гіллястим кореневищем з двома (рідше трьома) прикореневими еліптичними цілокраїми голими зеленими з дугоподібним жилкуванням листками. Квітки дзвоникоподібні, білі, запашні, в однобічній 6–10-квітковій пониклій китиці. Плід — червоно-оранжева куляста ягода. Цвіте у квітні–травні. Росте в лісовій і лісостеповій зонах по всій території України, у європейській частині СНД, на Північному Кавказі, Закавказзі і Далекому Сході. Разом з К.т. використовують К. закавказьку — С. ranscaucasica Utkin ex Grossh. = С. majalis L. subsp. transcaucasica (Utkin) Bordz., яка росте в горах Криму і Кавказу, і К. Кейске — С. keiskei Miq. = С. majalis L. subsp. manshurica (Kom.) Bordz., що росте на Далекому Сході. Як ЛРС використовують траву К. — Herba Convallariae, листя К. — Folia Convallariae, квітки К. — Flores Convallariae. Це зібрана в період цвітіння надземна частина дикорослих рослин, висушена при температурі 50–60 °С або на повітрі в затінку.
Основні діючі речовини сировини К.т. — кардіотонічні глікозиди (карденоліди): група периплогеніну: периплогенін, периплорамнозид, перигулозид, пергепалозид, глюкоперигулозид, строфантидол, конвалотоксол, дезглюкохейротоксол, строфалозид, конвалотоксолозид, неоконвалотоксолозид, строфантидин, конвалотоксин, конвалозид, неоконвалозид, дезглюкохейротоксин; група сарментогеніну: родексин А, родекозид, сарментогулометилозид, сарментогеніну алометилрамнозид; група біпіндогеніну: локундезид, біпіндогеніну 3-алозид, бітентогеніну 3-гумометилозид, бітентогеніну 3-алометилозорамнозид, бітентогеніну 3-алозид, глюкобіпіндогулометилозид, глюколокунезид; група сарментологеніну: сарамнолозид, сарментологеніну 3-гулометилозид, сарментологеніну 3-алометилозид; група сарментозигеніну (нігресцигеніну): толозид, сарментозигеніну 3-гулометилозид, глюкоканецеїн, сарментозигеніну 3-алометилозид; група 19-гідроксисарментогеніну: 19-гідроксисарментогеніну рамнозид; група каногенолу: каногенолу рамнозид (евонолозид), глюкоевонолозид, каногенолу алометилозид, каногенолу рамноалометилозид; сапоніни спіростанового ряду: коваламарозид; флавоноїди: 3-галактозиди кверцетину, ізорамнетину, кемпферолу, в суцвіттях — 3-галакторамноза ізорамнетину, 3-галактозид кверцетину, 3-галакторамно-4-рамнозид ізорамнетину; фенольні сполуки: хелідонова кислота (3–5%).
У К. Кейске, крім цього, виявлені стероїдні сапоніни спіростанового ряду: конвалосапоніни А, В, С, D, Е, глюкоконвалосапоніни А, В; флавоноїди: кверцетин, ізорамнетин, гіперозид і кейозид (ізорамнетин-3-О-β-D-робінобіозид); похідні коричної кислоти: кавова, хлорогенова, неохлорогенова кислоти. К. закавказька містить сапоніни: ізордеасапогенін, діосгенін і рускогенін.
Із трави К. виготовляють кардіотонічні препарати: настойку і Корглікон. З К. Кейске, крім кардіотонічних ЛП, одержують сумарний флавоноїдний препарат Конвафлавін, що має жовчогінну дію і застосовується при холециститі, холангіті. К. Кейске порівняно з К.т. виявляє більш виражену біологічну активність. Препарати К. діють протягом 3 діб, мають слабку кумулятивну властивість. Протипоказані при органічних змінах у серці та судинах, гострому міокардиті, ендокардиті, різко вираженому кардіосклерозі. Неочищені від сапонінів препарати К. протипоказані при катарі ШКТ та при гострих захворюваннях печінки і нирок.
К.т. входить до БТФ. Застосовується в гомеопатії.
Комиссаренко Н.Ф. Выделение и химическое исследование гликозидов ландышей СССР. — Х.,1963; Комиссаренко Н.Ф., Ступакова Э.П. Род Convalaria L., его химический состав и лекарственное значение // Растит. ресурсы. — 1989. — Т. 25, № 3; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2002; Черных Н.А. Сравнительное анатомо-морфологическое и хемотаксономическое изучение ландышей СССР. — Х., 1974; Черных Н.А., Комиссаренко Н.Ф., Зоз И.Г. К хемотаксономии рода ландыш // Растит. ресурсы. — 1970. — Т. 6, вып. 3.