ІШЕМІЯ (лат. ischaemia < грец. іscho — затримувати, зупиняти + haіma — кров; застарілий син. місцеве недокрів’я) — ослаблення кровообігу в органі чи в ділянці органа внаслідок зменшення припливу крові, що призводить до дефіциту кровопостачання тканин. І. виникає при значному збільшенні опору в артеріях, що приносять кров у цю ділянку, і відсутності або недостатності колатерального припливу крові. Перешкодою для нормального кровотоку в артеріях можуть бути закриття просвіту судини емболом, фіброзною бляшкою, тромбом, зміни артеріальної стінки (напр. при ендартеріїті), коли стінка судини товщає, звужуючи просвіт (так звана обтураційна І.). І. може виникати внаслідок компресії судин органа, напр. головного мозку, при значному підвищенні внутрішньочерепного тиску або внаслідок стискування судини зростаючою пухлиною, розростання сполучної тканини (так звана компресійна І.).
Звуження просвіту артерії може залежати від функціональної вазоконстрикції, зумовленої дією нервового впливу (у т.ч. больове подразнення) або гуморальних факторів, які циркулюють у крові або утворюються всередині судинної стінки; від порушення процесу релаксації гладких м’язів артерій, що призводить до тривалої констрикції патологічного характеру (так звана ангіоспастична ішемія). Причиною І. може бути значне збільшення в’язкості крові в дрібних судинах (особливо якщо воно сполучається з вазоконстрикцією) унаслідок посиленої агрегації еритроцитів чи підвищення зсідання крові.
Симптоматика І. пов’язана, головним чином, з місцевим ослабленням кровообігу і зумовленим цим порушенням обміну речовин. Температура поверхово розташованих тканин знижується, що, однак, не відбувається у внутрішніх органах; орган блідне, обсяг його зменшується. Характер порушення функцій залежить від місця розвитку і часу І., оскільки різні тканини неоднаково чутливі до дефіциту кровопостачання і гіпоксії. Найменш чутливі кісткова, хрящова і сполучна тканини, а найбільш чутливі клітини кори головного мозку, серцевий м’яз. Гостра І. життєво важливих органів може призводити до таких функціональних порушень, як швидка втрата свідомості, зупинка дихання і кровообігу. І. ЦНС супроводжується розладом вищої нервової діяльності, пам’яті і функцій руху. І. міокарда зумовлює патологічний стан унаслідок невідповідності між потребою в кровопостачанні та можливістю доставки крові по спазмованих чи морфологічно змінених вінцевих артеріях серця і, як правило, супроводжується відчуттям болю, іноді дуже сильного, порушенням серцевої діяльності. При І. нижніх кінцівок спочатку виникає відчуття швидкої стомлюваності, тяжкості в нозі при ходьбі, парестезії, похолодіння пальців, потім настає характерна для І. переміжна кульгавість, різке і стійке збліднення шкіри та інші симптоми.
Лікування спрямоване на посилення діяльності компенсаторних механізмів: збільшення колатерального припливу крові, зниження обміну речовин у ділянці І. (головним чином інтенсивності процесів, пов’язаних зі споживанням кисню), а також нормалізація проникності стінок капілярів (кальцію хлорид, кальцію глюконат). Проводять оперативне втручання, що полягає в заміні уражених артерій протезами або підшиванні до хворого органа іншого з метою посилення колатерального припливу крові (напр. до серця підшивають сальник).
БМЭ. — М., 1978. — Т. 9; Патологическая физиология / Под ред. А.Д. Адо, М.А. Адо, В.И. Пыцкого и др. — М., 2000.