ІНФОРМАЦІЯ

ІНФОРМАЦІЯ (лат. informatio — роз’яснення, викладення) документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність І. та свобода її обміну; об’єктивність, вірогідність І.; повнота і точність І.; законність одержання, використання, поширення та зберігання І. І., яка може завдати шкоди національній безпеці України, набуває статусу державної таємниці (див. Державна таємниця). Відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності набувають поняття науково-технічної І. (див. Науково-технічна інформація). Об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана І. про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержання І. — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної І. громадянами, юридичними особами або державою. Використання І. — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення І. — це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної І. Зберігання І. — це забезпечення належного стану І. та її матеріальних носіїв. Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної І. здійснюється у порядку, передбаченому законодавчими актами в галузі І. Основними видами І. є: статистична І., адміністративна І. (дані), масова І., І. про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, правова І., І. про особу, І. довідково-енциклопедичного характеру, соціологічна І. Джерелами І. є передбачені або встановлені законом носії І.: документи та інші носії І., які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають І., а також повідомлення засобів масової І., публічні виступи. Режим доступу до І. — це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання І. За режимом доступу І. поділяється на відкриту та І. з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до І. Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним або іншим законодавством. Комерційна таємниця може бути секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та нелегкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом І., до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю І. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила І. комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. Перелік віднесення конкретної І. до комерційної таємниці встановлюється наказом керівника підприємства та доводиться до відома співробітників. Перелік І., яка не може бути віднесена до комерційної таємниці, встановлений КМУ. У фармації І. набуває все більшого значення як наукова, нормативна, статистична, рекламна, правова, науково-практична, науково-популярна, санітарно-просвітня, навчальна, маркетингова тощо (див. Інформація фармацевтична, Науково-технічна інформація).

Закон України «Про інформацію» (№ 2657-ХІІ); Закон України «Про державну таємницю» (№ 3855-ХІІ); Закон України «Про науково-технічну інформацію» (№ 3322-ХІІ); Постанова КМУ від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. І.М. Перцева. — Вінниця, 2007; Цивільний кодекс України.


Інші статті автора