ГЕМАТОКРИТ

ГЕМАТОКРИТ — об’ємна фракція еритроцитів у цільній крові (співвідношення об’єму еритроцитів і плазми крові), що залежить від кількості та об’єму еритроцитів. У сучасних гематологічних лічильниках Г. є розрахунковим (вторинним) параметром, визначеним за кількістю еритроцитів та їх об’ємом. Г. у нормі подано в табл. 1.

Таблиця 1. Гематокрит у нормі

Вік Жінки,% Чоловіки,%
Кров із пуповини 42–60 42–60
1–3 дні 45–67 45–67
1 тиж 42–66 42–66
2 тиж 39–63 39–63
1 міс 31–55 31–55
2 міс 28–42 28–42
3–6 міс 29–41 29–41
0,5–2 роки 32,5–41,0 27,5–41,0
3–6 років 31,0–40,5 31,0–39,5
7–12 років 32,5–41,5 32,5–41,5
13–16 років 33,0–43,5 34,5–47,5
17–19 років 32,0–43,5 35,5–48,5
20–29 років 33,0–44,5 38,0–49,0
30–39 років 33,0–44,0 38,0–49,0
40–49 років 33,0–45,0 38,0–49,0
50–65 років 34,0–46,0 37,5–49,5
>65 років 31,5–45,0 30,0–49,5

Показник Г. широко використовується для оцінки ступеня вираженості анемії, при якій він може знижуватися до 15–25%, а також служить орієнтиром для визначення гемоконцентраційних змін та гемодилюції. Підвищення Г. до 55–65% характерно для еритремії, при симптоматичних еритроцитозах він підвищується менше — до 50–55%. Зміни Г. при різних захворюваннях представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Захворювання і стани, що супроводжуються зміною гематокриту

Г. підвищений Г. знижений
Еритроцитози:
– первинні (еритремія)
– викликані гіпоксією різного походження
– новоутворень нирок, що супроводжуються посиленим утворенням еритропоетину
– при полікістозі та гідронефрозі нирок
Зменшення об’єму циркулюючої плазми крові (опікова хвороба, перитоніт та ін.)
Дегідратація
Анемія
Збільшення об’єму циркулюючої крові:
– вагітність (особливо друга половина)
– гіперпротеїнемії
Гіпергідратація

Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.


Інші статті автора