ФАРМАЦЕВТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ — сукупність термінів, пов’язаних з відповідною системою понять. Нею користуються всі спеціалісти фармацевтичної галузі. Формування Ф.т. зумовлено науково-технічним розвитком суспільства, а її рівень відповідає рівню сучасного розвитку галузі. Отже, термінологія історично змінюється й може збагачуватися з різних джерел. Так, багато базових фармацевтичних термінів запозичені з грецької й латинської мов, а пізніше — з хімії, біології, медицини та інших наукових напрямків. Терміном (лат. terminus — межа, кордон) може бути як одне слово (таблетка, екстракт), так і словосполучення (активна речовина). Основна функція терміна — бути спеціальним, обмежувальним позначенням характерного для фармацевтичної галузі предмета, явища, його властивостей. Хоча терміни використовуються в межах певної термінологічної системи, їм притаманний інтернаціоналізм, тому вони можуть використовуватися в інших термінологічних системах, а також у загальновживаній лексиці. Проте терміну притаманна однозначність (моносемія), тоді як літературним словам властива багатозначність (полісемія). Разом з тим, у термінології існують синоніми (напр. активна речовина, субстанція). Проте тенденція до однозначності позначення того чи іншого поняття є найбільш характерною властивістю терміна. Час від часу відбувається перегляд, часткове видалення синонімів або уніфікація термінів. Підтвердженням цього може бути розроблення термінологічного словника експертами постійної комісії СНД зі співробітництва у сфері охорони здоров’я (1979). Нині проблемою уніфікації Ф.т. займаються номенклатурні комісії ДП «Державний експертний центр МОЗ України» та ФЦ МОЗ України. У процесі упорядкування та уніфікації Ф.т. окремі терміни офіційно оформляються у вигляді державних стандартів (стандартизація термінів). Ці ж функції можуть виконувати й інші організації, уповноважені МОЗ або міжнародних організацій, напр., ЮНЕСКО — Infoterm.
Наукове поняття (зміст) терміна розкривається в дефініції (лат. definitio — визначення). Дефініція — стисле, точне описання характерних ознак поняття, визначеного терміном. Усі поняття термінів у межах однієї класифікації взаємопов’язані родовими відношеннями і утворюють систему понять, або термінологію. Основи Ф.т. засвоюються спеціалістами одночасно із засвоєнням цілої низки фахових дисциплін, які належать до фармації (грец. pharmakeia — створення ліків). Тому наукова суть Ф.т. підвладна тільки спеціалісту. В термінологічній системі розрізняють власне терміни — назви базових понять, напр. ліки, АФІ, лікарська форма, фармацевтичний або ЛП, що потребують наукового визначення дефініцій, та номенклатурні назви, які відображають ознаки будь-яких (поодиноких) предметів, що зустрічаються масово, напр., асортимент продукції, яка виробляється фармацевтичною промисловістю (валідол, норсульфазол, парацетамол і т.д). Сукупність номенклатурних понять у межах однієї класифікації становить відповідну номенклатуру назв.
Унаслідок ретельного вивчення БАР фармакологами вона, як об’єкт дослідження, отримує назву (термін) «фармакологічна речовина», а після визначення фармакологічних, фізико-хімічних, технологічних та інших характеристик фармакологічна речовина отримує новий статус «активної лікарської речовини» (за пропозицією ВООЗ — «АФІ»), яка в результаті науково-виробничого процесу з вихідної сировини перетворюється на певну лікарську форму (як правило, шляхом сполучення з допоміжними речовинами). Лікарська форма внаслідок подальших технологічних операцій (фасування, пакування, укупорювання та етикетування) перетворюється на фармацевтичний або ЛП, який з відповідним інформаційним супроводом (письмовим чи усним) відпускається з аптеки пацієнту для певного використання у фармакотерапії. У такій виробничій схемі ліків узагальнений термін ЛЗ не є науково обґрунтованим і не може використовуватися у навчальному та виробничому процесах як термін, бо визначає одночасно вихідну сировину (лікарську речовину), проміжний продукт виробництва (АФІ) та готовий продукт (ЛП). Раніше термін ЛЗ використовувався тільки в значенні «активна речовина» (субстанція). І хоча у наведеній схемі (рисунок) не відображено виробничих операцій перетворення вихідної сировини на готовий продукт, апаратурне оснащення технологічного процесу, а також численний колектив спеціалістів, які брали участь у виготовленні ЛП, зрозуміло, що процес його виробництва дуже тривалий, трудомісткий та дорогий.
Рисунок. Взаємозв’язок базової фармацевтичної термінології у виробництві ліків
Ф.т. недостатньо ізоморфна (грец. isos — рівний, однаковий, подібний та morphe — вид, форма). Це пов’язано з використанням у ній деяких інших термінологій, які склалися самостійно раніше (хімічної, ботанічної, фармакогностичної, технологічної, фармакологічної та ін.). Така різноманітність термінологічних систем і зумовлює слабку ізоморфність структури Ф.т. та складність її засвоєння. Цьому також сприяють практика довільного створення термінів (назв) ЛП та їх великий асортимент на фармацевтичному ринку, а також зневажливе ставлення до Ф.т. Це пояснюється недостатнім рівнем знань Ф.т. фахівцями при викладанні фахових дисциплін, великою кількістю працівників інших професій, які працюють у фармацевтичній галузі тощо. Проблемі Ф.т. слід приділяти більше уваги як при підготовці, так і на етапі післядипломної освіти спеціалістів фармації.
Класифікатор лікарських форм // «Ежеденельник АПТЕКА». — 2002. — № 31 (352); Методические рекомендации по приготовлению, анализу и использованию лекарственных препаратов. — М., 1981. — Вып. 2; Перцев І.М. Про значення фармацевтичних термінів в сьогоденні // Вісник фармації. — 1993. — № 1–2; Перцев И.М. Размышление о фармацевтической терминологии // Провизор. — 2004. — № 1; Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств: В 2 т. / Под ред. И.М. Перцева и И.А. Зупанца. — Х., 1999; Чернявский М.Н. Латинский язык и основы фармацевтической терминологии. — М., 1984.