ГАЛЮЦИНАЦІЇ — розлади сприйняття у вигляді відчуттів чи образів, що мимовільно виникають без реального подразника (об’єкта) і набувають для хворого характеру об’єктивної реальності. Г. свідчать про наявність грубого розладу психіки і не можуть спостерігатися у здорових людей, хоча при зміненій свідомості (під впливом гіпнозу, наркотичних засобів) короткочасно виникають і в людини без хронічного психічного захворювання. Г. дуже рідко відзначаються як ізольований розлад і зазвичай супроводжуються іншою психомоторною симптоматикою (затьмарення свідомості, марення, психомоторні порушення).
Класифікація Г.: зорові, слухові, тактильні, нюхові та смакові. Крім того, нерідко фіксують Г. у вигляді незвичних відчуттів у внутрішніх органах (вісцеральні). За ступенем складності Г. можна розділити на елементарні, прості, складні та сценоподібні. Прикладом елементарних Г. є акоазми (стукіт, клацання, шерех, свист, тріск) і фотопсії (блискавки, спалахи, мушки, миготіння, цятки перед очима). Елементарні Г. частіше свідчать про неврологічне захворювання, ураження первинних зон кори мозку (при пухлинах мозку, судинному ураженні, в ділянці епілептогенного склеротичного вогнища). Прості Г. пов’язані лише з одним аналізатором, але відрізняються оформленою структурою, предметністю. Прикладом можуть служити вербальні Г., при яких людина чує неіснуючі розмови. Складні Г. включають обман з боку одразу кількох аналізаторів. При сценоподібних Г. уся обстановка навколо хворого може повністю замінятися галюцинаторними образами; хворий чує чиюсь розмову, відчуває чийсь дотик, взаємодіє з якимись об’єктами.
Жариков Н.М., Тюльпин Ю.Г. Психиатрия. — М., 2000; Справочник-путеводитель практического врача. 2000 болезней от А до Я / Под ред. И.Н. Денисова, Ю.Л. Шевченко. — М., 2003; Терапевтический справочник Вашингтонского университета / Под ред. Ч. Кери, Х. Ли и К. Велтье. — М., 2000.